Презентація альманаху «Гроно»: кримська письменницька школа має існувати!

У середу, 27 лютого, в Інституті філології відбулася презентація кримського літературного альманаху «Гроно». На захід запрошувала організатор Ілона Червоткіна, наша магістрантка й одна з авторів, чиї твори прикрашають збірку.

Ілона розповіла трохи з історії «Грона». Це перша спроба зібрати сучасних українськомовних літераторів Криму під однією обкладинкою. Інтерес до Криму виник, на жаль, у зв’язку із анексією Кримського півострова Росією у 2014 році. Дата презентації альманаху збіглася із рівно п’ятою річницею від дня захоплення Верховної Ради Криму. Але карту України формує також література, і збірка накреслює істинні кордони нашої держави. Місія альманаху – показати український Крим! На обкладинці видання символічно зображена картина Леоніда Пилунського «Зламана клітка» як символ свободи, яку здобудемо поезією.

Ініціатор проекту та упорядник альманаху Валерій Верховський іще жив у Криму, коли розпочалася робота над «Гроном». Він подякував Українському культурному фонду за можливість видати книгу. Не всі автори змогли відвідати презентацію. Дехто нині в Криму, а дехто – на фронті. Половина з представлених письменників – дебютанти. У цій збірці надруковані твори, що брали участь у тематичних конкурсах. Це, зокрема, «Новела по-українськи» та «Кримський інжир».

Запрошені поети зачитали власні улюблені твори – з «Грона» та поза збірками. Розпочав випускник Інституту філології Ігор Мітров. Принагідно запрошував на презентацію своєї першої поетичної збірки «Голландський кут». Продовжувала Анастасія Чорна. Вона мусила свого часу виїхати з Криму через співпрацю з Олегом Сенцовим. Настя тішиться, що їй вдалося писати від серця, не штучно, не вимушено. Йдеться про українську мову, адже багато хто з кримчан спілкувався, думав, писав російською. У цьому не вбачали проблем до згадуваної агресії. Нині відбуваються зміни. Ігор Мітров згадав Сергія Стойкова – російськомовного поета з чи не найсильнішими текстами про Крим. Сергій прийняв виклик мовного перекодування, його українська поезія так само сильна. Зміну мови на собі відчула та прожила Ілона Червоткіна. «Можливо, це мій внутрішній протест», - говорить вона. Якщо на першому курсі була цілком російськомовною в Інституті, то нині, приїжджаючи до рідної Керчі, і там думає та спілкується лише українською. Але у Крим його вихідцям повертатися дедалі важче, і не лише через політичну ситуацію. Морально складно бачити, як там усе дедалі йде на гірше. Це втрачений дім. Професор Анатолій Ткаченко порівняв біль за цією втратою із фантомним болем від втраченої кінцівки… «Але нехай вона приросте!» - Анатолій Олександрович, як і зазвичай, налаштований оптимістично.

Поговорили з іще одним представником "Грона"– Владиславом Селезньовим. Він був керівником кримського медіацентру, коли розпочалася анексія. У травні 2014 поїхав в АТО, працював начальником прес-служби Генерального штабу Збройних Сил України. Нині веде кримський канал «Чорноморська ТРК». Вірші Владислав почав створювати у 2013 році, спонукала любов. Кохана, до речі, вчилася в Інституті філології. Владислав продовжив писати в АТО. Для нього це певна можливість вилити негативні емоції, аби залишатися нормальним у повсякденному житті.

Своєю творчістю ділилася Ніна Келлє, магістрантка Інституту філології. Вона з сумом згадує ті часи, коли ще ходив прямий потяг «Київ-Сімферополь» та каже, що набагато більше Криму в тих її текстах, що не мають маркованих речей (війни чи прапорів не знайдеш у тих поезіях). Один із віршів присвятила подрузі, якої вже рік як нема. Із нею Ніна їздила в одному вагоні до Києва ще на захист робіт МАН.

Після голосів авторів – теплі відгуки та роздуми про майбутнє. Кілька слів сказала автор рецензії на збірку, студентка 4 курсу Інституту філології Катерина Барановська. Відгукнулася на захід відповідальний секретар газети «Кримська світлиця» Ірина Миткалик. Із цим виданням співпрацюють упорядники альманаху «Гроно». Завідувач кафедри історії української літератури, теорії літератури та літтворчості Людмила Грицик зауважила, що необхідно бачити тяглість поколінь, адже в Криму уже є пласт багатющої літератури – художньої та літературознавчої. Бажано поповнювати його перекладами (але й вони є у «Гроні»). Доцент згаданої кафедри Мар’яна Шаповал побажала всім кримчанам повернутися – не в текст, а додому! Роман Кухарук, літературознавець і випускник ІФ, теж долучився до обговорення. Він міркує: «Коли ми втрачаємо, розуміємо, що ми втратили». А це й матеріальні, і духовні скарби Криму.

Усі учасники заходу спільні у бажанні та вірі, що Крим повернеться до України, а його уродженці не їхатимуть на півострів, ніби на чужину. Проект «Гроно» матиме своє продовження. У березні збиратимуть нові тексти та відкриватимуть нові імена. Кримська школа письменників має існувати!

Юлія Кузьменко