Відбулося засідання Верховної Ради, присвячене вшануванню пам’яті жертв Голодомору

У п’ятницю, 23 листопада, кафедра фольклористики Інституту філології на чолі з Оленою Івановською взяла участь в офіційному заході ВР України, присвяченому вшануванню пам'яті жертв Голодомору. Засідання відвідали студенти-україністи та фольклористи. Це могла б бути цікава екскурсія для першокурсників, однак привід налаштував на серйозний лад. Ще в кулуарах пісня «Свіча» Оксани Білозір нагадувала про історичні події 1932-33 років. Понад 20 країн уже визнали Голодомор геноцидом українського народу. Від 4 до 10 мільйонів людей не пережили ті страшні 17 місяців без зерня. Гасло цьогоріч: «Ми пам’ятаємо. Ми сильні».

Засідання відвідали різні освітні й не лише заклади. Були присутні депутати Верховної Ради, перший Президент України Леонід Кравчук, віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко, міністр освіти та науки Лілія Гриневич, міністр культури Євген Нищук. Не оминули урочистого заходу представники конфесій України, Дипломатичного корпусу, ЗМІ, громадських організацій, діячі культури.

Спікер ВР Андрій Парубій зауважив, що за ціле тисячоліття історії саме голод – найбільша трагедія українства. 7 серпня 1932 року ЦВК і РНК СРСР прийняли ухвалу «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності», цей сумнозвісний «закон про п’ять колосків». Виконувалася таємна інструкція, яку підписав Сталін. У ті часи посилювався тиск на українську інтелігенцію як на загрозу комуністичного режиму. Відбувалося тотальне нищення української церкви (зокрема, у 1930-ті ліквідовано УАПЦ). Інформацію про Голодомор блокували.

«Правду повинні знати не тільки ми, а весь світ!» - переконаний Патріарх Київський та всієї України Філарет. У своєму виступі він казав, що є одним з останніх свідків Голодомору. Йому було тоді 4 роки. Він малим дивувався: врожайний рік, а хліба нема. Філарет згадував слова комуніста Миколи Бухаріна: «Хто володіє хлібом, той має владу». А хлібом володіли селяни. За переписом населення, до голоду українців було 85 мільйонів, а росіян – 65 мільйонів. Уже перепис 1939 свідчить, що нас стало на 20 мільйонів менше.

Україну намагалися порятувати. Про це говорив у своєму слові Глава УГКЦ Святослав Шевчук. 24 липня 1933 року вийшов пастирський лист допомоги «Україна в передсмертних судорогах», його проголосив Андрей Шептицький разом із вищим духовенством УГКЦ. Почали надсилати гроші й харчі.

Іще багато спогадів, подяк за допомогу пролунало з головної трибуни Верховної Ради. Зокрема, підтримку висловлювали конгресмен США Сандер Левін, заступник голови сейму Литовської Республіки Йонас Лесіс, голова групи дружби «Україна – Португалія» Рікарду Бешіга, Генеральний секретар конгресу українців Стефан Романів, директор Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.

Хвилиною мовчання вшанували померлих. І ніколи не зайве сказати собі: «Ми сильні». Адже українці таки вижили.

Текст: Юлія Кузьменко
Фото: Олеся Наумовська, Олена Івановська

Категорії: