Гра слів: теорія та практика

Саме такою 22 листопада була тема заключних у семестрі «Змовників». Мову вела студентка-україніст 3 курсу Анна Бакума.

Найголовніша її порада – обирайте тему курсової не для галочки, а в радість і на користь. Адже мовна гра була темою курсової дівчини. Аня ходила містом і фотографувала приклади для матеріалу свого дослідження. Виявляється, у рекламних слоганах і назвах закладів це явище – чи не найпоширеніший засіб.

«Першопроходцями» у мовній грі були Платон і Сократ, автор самого терміна – австрійський філософ Людвіг Вітгенштайн. За словами польської дослідниці Урсули Канторчик, відсутність мовної гри розвиває шаблонне мовлення, лінь читача, сприяє пасивному сприйняттю. Функції мовної гри різні експресивна, комічна. Емоційна, оцінна, інформаційна, естетична та розважальна, мовотворча та атрактивна (контактовстановлювальна). Остання є особливо важливою. Привернути увагу реципієнта, зламати горизонт його очікувань. Мовою граємося в неймінгу, рекламі, піснях і. звісно ж, у процесі живого мовлення. Гості лінгвоклубу щиро сміялися з прикладів гри в мемах, які дібрала Анна. Вона також покласифікувала прийоми мовної гри. Вони бувають графічні, словотвірні, морфологічні, лексичні й фонетичні, останні два – найпродуктивніші. Популярні ще засоби: використання елементів інших мов, засобів інтернет-комунікації та спецсимволів, великої літери (капіталізація).

Як же правильно творити гру? Має бути мовець, обране для гри слово, реципієнт і трішки фантазії. Обміркуйте слово з різних аспектів, але не передайте куті меду! Лектор зачитувала дуже невдалі приклади мовної гри. Чи потрібно це контролювати, аби убезпечити мову від недолугостей? Питання лишилося відкритим». Але дбаймо про мовний смак!» - закликає голова «Змовників» Оксана Мацько. І додає: «Ваша мовна гра має бути філігранною та елегантною».

Юлія Кузьменко