Радіодрама як пазл: секрети забутого жанру

14 листопада до Інституту філології на запрошення викладачів кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Мар’яни Шаповал і Тетяни Белімової завітали організаторка конкурсу «Радіодрама UA/UK» Світлана Свиридко-Сєрова та одна з перших його переможниць Наталія Коломієць. Студенти третього і четвертого курсів бакалаврату «літературної творчості», а також другого курсу магістратури «літературно-мистецької аналітики» отримали чудову можливість дізнатися більше про особливості радіоп’єси і зрозуміти, яке місце посідає цей жанр у сучасному культурному середовищі.

Спершу лекторки зробили невеличкий екскурс в історію. Як виявилося, українська радіодрама бере свій початок ще в 30-х роках ХХ століття, коли її розвитком займався Олег Димінський. Але через політичні обставини цей жанр доволі швидко і надовго заборонили. Лише у 2008 році Українське радіо «Культура» започаткувало конкурс «Відродимо забутий жанр», який вдалося успішно провести чотири рази. Потім проект довелося зупинити. Але в 2018 році, тепер уже не тільки під егідою Українського радіо, але й за підтримки Мистецького арсеналу та Британської ради було створено конкурс «Радіодрама UA/UK», який на сьогоднішній день успішно розвивається.

За словами пані Світлани, радіоп’єса – це складний і небезпечний жанр, адже в ньому не може бути нічого зайвого. Тільки завдяки концентрації цікавих моментів можна зберегти увагу слухача. Саме тому багато творів, які були надіслані на конкурс, не могли пройти жорсткого відбору журі – відомих літературознавців та драматургів.

Непросто відбувається і запис радіоп’єси, адже вона нагадує пазл, який не завжди складається: усе, що має в розпорядженні постановник – це голоси акторів та спеціальні шуми, необхідні для створення особливої атмосфери. Окремою дійовою особою виступає музика, режисеру треба бути обережним із її вибором.

Під кінець зустрічі студенти мали змогу подивитися фото зі студії звукозапису, а також послухати радіоп’єсу Наталії Коломієць «Хрематофобія», в якій дотепно порушується проблема хабарництва. Твір дуже сподобався аудиторії, гостей довго не хотіли відпускати, ставлячи різноманітні запитання. Зустріч видалася направду цікавою та пізнавальною, тож можна бути певним: забутий жанр відродиться і посяде своє місце в сучасній українській культурі.

Інформацію підготував Дмитро Зозуля

Категорії: