Про мову - завжди актуально. Відбулася конференція "Мова як світ світів"

Однією з найпомітніших подій минулого тижня стала ХІІІ Міжнародна наукова конференція «Мова як світ світів». Напередодні Дня української писемності та мови, 8 листопада, актова зала заповнилася зацікавленими в українському Слові. Загалом були зареєстровані 75 доповідей, 3 з яких – від науковців з-за кордону. Згодом робота продовжилася на секціях, а наступного дня відбувся виїзний семінар на Білоцерківщині. Організовувала наукове свято кафедра української мови та прикладної лінгвістики.

Під час вітального слова директор Інституту філології Григорій Семенюк наголосив, що мова здавна мала значення для тих, хто був у нас окупантами, і для нас – нації, яка боролася, щоб вижити. 1622 цар Михайло наказав спалити всі примірники «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, відтоді до проголошення незалежності 1991 ухвалено 58 законів і постанов про заборону української мови. Нині функціонування української мови поліпшилося. Ухвалено в І читанні Закон про мову 5670-д, розроблений новий український правопис.

Професор Лідія Гнатюк говорила про національну мовну особистість і культуру історичної памʼяті українців. Занепад останньої призводить до песимізму та відчуття меншовартості частини нації. У нас є певна диспропорція мовних знань, почуттів, оцінок і настанов: через брак знання про українську мову за умови спрямування на патріотизм виникають хибні оцінки, які дезорієнтують українця, чия мовна свідомість нині на етапі становлення. Лідія Павлівна звернула увагу на два моменти. Перший: не плутаймо давність лексики й давність мови, а також українську мову, літературну мову та мову літератури. Негативними прикладами назвала псевдонаукові праці Станіслава Губерначука, який виводить витоки української мови від Трипілля та навіть санскриту. Другий момент: не слід віддавати власне українські чи праслов’янські слова російській традиції. Слова «илѝ», «много», «просьба» та багато інших – наші архаїзми, їх уживають письменники-класики. Варто усвідомити, що це – питома українська лексика. Хоча суржик ускладнює цю проблему.

Не лишив байдужим виступ доцента Олександра Бондаренка стосовно консцієнтального виміру гібридної війни. Консцієнтальні війни – боротьба на ураження свідомості, спрямовані на її дезорієнтацію, примітивізацію та хаотизацію. Засобами виступати можуть хімічні та психотропні речовини, випромінення та вербальні маніпуляції. Приклади: тексти газети «Вести», видання «Абсолютное оружие» Валерія Солов’я. Доповідач навів цілий ряд міфів, що поширюються і впливають на нашу свідомість: історичні (три брати зі спільної колиски), економічні (Україна не виживе без російського газу), релігійні (єдина православна церква), культурні (українська культура – селянська), мовні, етнічні тощо. Які ж механізми протидії? «Необхідно перейти від оборони до активних наступальних операцій на консцієнтальному фронті», - каже Олександр Володимирович. Допоможуть створення антиміфів, десакралізація «шкідливих» символів, створення позитивного образу України. Потрібна просвітницька та роз’яснювальна робота з медіаграмотності, швидка українізація публічної сфери та м’яка – особистої та побутової. Ми досі програємо в тому, що в масі своїй перебуваємо в матриці російської культури. Але на окреслені проблеми вже звернуло увагу Міністерство оборони, українізували військо. Пам’ятаймо, що знаходимося на моному фронті, тож мусимо захищати себе, поширюючи українську мову в усіх сферах.

Не менш цікавими та різноманітними в темах були доповіді вчених Інституту філології Галини Наєнко (100 років історії української мови в Київському університеті), Оксани Ніки (Володимир Олексійович Розов в історії університету Святого Володимира), Сергія Різника (наукова особистість Іллі Корнійовича Кучеренка в українській граматикології), Юрія Мосенкіса (писемність Трипілля, Трої та Греції), а також доцента Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Алли Бондаренко (мовосвіт поезії Василя Стуса).

Після перерви гості та організатори конференції знову зустрілися, об’єднані в шість секцій: «Історія української мови», «Сегментна і надсегментна фонетика», «Лексикологія та лексикографія», «Когнітологія», «Граматикологія» та «Лінгвопоетика», де свої наукові дослідження представляли не лише досвідчені науковці, а й студенти та аспіранти.

Текст: Юлія Кузьменко
Фото: Валерій Попов, Юлія Кузьменко