Лекція "Тюркська міфологічна лексика як фрагмент мовної картини світу"

На завершення Тижня тюркських мов 9 листопада відбулася лекція Катерини Корнієць. Асистент кафедри підготувала цікаву інформацію, аби студенти, які вивчають турецьку мову, дізналися більше про фразеологію тюркських мов і первісні вірування тюркських народів. Також студенти переглянули науково-популярний фільм.

Катерина Анатоліївна розповідала про тенгріанство – релігію татар, казахів, турків, монголів, тувинців і багатьох інших народів. Це монотеїстична релігія, де єдиним богом вважають Тангрі – Бога Неба. Його дружина Єр уособлює землю та всюди в міфології присутня поряд із ним. Він творець іще 16 божеств природи. Всі ці духи асоціювалися з чимось хорошим, сама релігія несла лише позитив. Вважалося, якщо природа гнівається, то так вона карає людей за провини. Заборонялося оскверняти природу. Неабияк шанували старших, предків, історію. У тенгріанстві закладено, що людина – не раб Божий, а частина Бога. Єдиний «негативний персонаж» у міфології тюрків – Ерлік, Бог підземного царства. Окрім підземелля, є верхній рівень світу – небо, та середній, де править Умей – божество-початок усього живого. Усі три рівні об’єднував Тенгрі. У віруваннях є дерево життя Байтарек, символом якого була тополя чи береза. Центр неба – Полярна зірка, це точка золотої осі, якою колись розділив Тенгрі небо й землю, навколо якої обертаються зорі. Розказала Катерина Корнієць і про початок уявлень, а саме проведення 12-річний цикл неба, для сучасної людини це східний гороскоп. На землі Тенгрі мав намісників – шаманів.

Багато цікавинок почули від лектора про сучасну фразеологію турецької, витоки якої – саме з тенгріанства. До речі, ці фразеологізми часто перегукуються з українськими. Наведемо кілька: «Ерлік постарався», або «слід диявола», - про фізичні вади людини; «хитрий, як диявол» - від легенди про те, як Ерлік обдурив Тенгрі.
Варто згадати кілька тюркських традицій, які походять від давніх вірувань. Не можна просто так копати землю, це образа її, і може настати покарання – смерть. Перед прийняттям подарунку потрібно кинути його на землю, щоб усе лихе пішло туди. Не можна каламутити воду, аби не турбувати божество води Су, яке живе в річці під каменем. Після помиття рук не можна струшувати краплі. Тюрки навіть не гасили вогонь у разі пожежі, аби не ображати божество, а попіл вважали цілющим.
Було цікаво дізнатися про релігію, що сягає І тисячоліття до н. е. та порівняти давні уявлення тюрків із українськими традиціями. Вірування віддзеркалює фразеологія, на що філологам варто звертати увагу.

Текст: Юлія Кузьменко
Фото: Валерій Попов

Категорії: