Що ми купуємо: слово чи папір?

Що ми купуємо: слово чи папір? Скільки може коштувати слово, яке ми не покладемо собі на полицю чи у сумочку? Чи готові українці користуватися електронними виданнями? Про це студентам літтворчості на запрошення кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості 8 жовтня розповідав Антон Санченко – головний редактор видавництва «Електрокнига», керівник проекту детективної прози «Це елементарно, сер».

«Електрокнига» видає електронні, дискові, паперові та аудіокнижки переважно в декількох версіях одразу, щоб дослідити розповсюдження текстів різним спосібом. На відміну від більшості електронних видавництв Санченко і його команда не просто оцифровують паперові книжки відомих письменників, а й презентують твори молодих авторів, ще не зафіксовані на папері. Якщо ж електронна книжка зацікавлює публіку, її друкують у паперовому вигляді на замовлення.

Антон зазначає, що українці ще не готові платити за електронну версію, якою б майстерною вона не була. ««Вау» ніколи не монетизується», –говорить видавець і заспокоює молодих авторів, якщо робота пером не приносить їм дохід. «Електронна версія може використовуватися для того, щоб купували паперову. Бо наші люди готові платити лише за паперові книжки».

Та зрештою, як виявилося, і з електронною книжкою багато мороки. На Google Play, приміром, не існує такого поняття як кирилиця, і, відкриваючи електронне видання, ми можемо бачити лише якісь, як Антон ніжно називає «крокозябри». Лише деяким українським видавництвам вдалося там закріпитися, саме через них тепер автори і мають маленьке віконце в електронний книжковий світ.

Також виникає питання, як люди дізнаватимуться про існування електронної версії книжки? «Електронна книжка без реклами не існує». Знову таки, контекстна реклама не підходить – не ефективно. Медійна? Така реклама надто дорога, тому невигідна. Виставки, форуми, презентації – це хороша ідея, але книжка у будь-якому разі має бути класною.

Наприклад, у 2011 році «вистрелив» роман «Сім воріт» Олени Захарченко. Окрім 1 тис. друкованих примірників, вона мала близько 4 тис. скачувань. Цікаво, що молоді автори ще не дуже користуються попитом на електронній ниві, а от молоді художники цілком.

Оптимістичною новиною є те, що видавництва та книгарні намагаються прищепити любов до електронної книжки своїм відвідувачам. У «Смолоскипі» та книгарні «Є» вже з’явився цифровий друк.

До речі, «Електрокнига» дає молодим авторам можливість лише з тексту створити книжку. На її базі автор може знайти пристойного рецензента, а це, як зазначає Антон Санченко: «людина, яка вже має 3 книжки», знайдеться там і знаний автор, що напише вам передмову, та ще й, можливо, вам пощастить на внутрішню рецензію. Наступний етап – це пошук редактора, з ним уже доцільно домовлятися про оплату та швидкість роботи. Можете також розраховувати на дизайнерів, шрифтувальників тощо. Для всього цього вам треба не мало не багато написати крутий текст :) Для ваших шанувальників в електронній книжці можна навіть ставити автографи та всілякі написи.

Тож, якщо ви молодий автор або зрілий читач, «Електрокнига» буде вам вельми корисною.

Розмова була дуже відвертою та творчою, адже слухачі – молоді автори не раз мали проблему неможливості поширення, видання своїх робіт. Насамкінець Антон відкрив один з реальних шляхів друку української книжки пера молодого письменника.

Описала подію Аліна Кулеба
Фото Валерія Попова

Категорії: