Літературнй клуб «ProЧитання»: продовжуємо роботу над артбуком

У вівторок, 2 жовтня, уже традиційно шанувальники літератури зібралися в ретроаудиторії. Цього разу Олена Романенко розповідала про артбуки на загал: які вони бувають? І яким буде студентський? Минулої зустрічі учасники клубу обрали двох письменників для книги – Марію Матіос та Юрія Іздрика.

Буває, що лекцію читають дуже швидко, ледь встигаєш нотувати, але краще нерозбірливий почерк, аніж втрачені знання. Майстер-клас був присвячений взаємодії візуального та словесного. Студенти гортали українські артбуки: «Жадан і собаки», «Папіроси» Іздрика, «Антонич від А до Я» від ВСЛ, знаменитий «Зубр шукає гніздо» Оксани Були (про Туконі – істоту, яка вкладає тваринок спати). Пізніше разом із модераторами – Оленою Романенко та Мариною Рябенко – намагалися знайти асоціації для майбутніх артбуків творчості Іздрика та Матіос. Що асоціює з письменником? Факти біографії, місця роботи, теми творчості та назви творів, певні роки чи прецедентні проекти, бачення інших митців. Наприклад, в Іздрика варто згадати його роботу в часописі «Четвер», а до Матіос можна дібрати тему вишиванки «Буковина» чи серію ілюстрацій на зразок «Тіней забутих предків» Олени Кульчицької. В аудиторії навіть спробували поєднати цитату художнім шрифтом, ілюстрацію та заголовок (до «Майже ніколи не навпаки» Матіос). А ще створювали зоропоезію до «Молитви» Іздрика.

Гляньмо на історію візуалізації. Лектор розповідала про німецького лікаря Фріца Кана, якого вважають батьком візуалізації, а спеціалісти з інфографіки мало не поклоняються своєму генію. Фріц розумів схильність людського мозку до візуалізації та представив організм наочно як «індустріальний палац». У 1920-х Герт Арнц і його учень Отто Нейрат винайшли міжнародну систему візуальної мови ISOTYPE. Не забуваймо і про «Маніфест сюрреалізму» Марінетті, і про вітчизняне поезомалярство Семенка. Теоретик і практик летризму (де буква є основним елементом усіх видів художньої творчості) – Ізидор Іссу. Одним із перших жанрів візуальної поезії була також дитяча французька. Із сучасного гостям показали зразок новозеландської креативної книги і поетичної творчості The Wai-te-ata Companion to Poetry – коробочку з текстами у найрізноманітніших формах. Це листівки, конверти, вірші, вписані у букву тощо. В Україні незвичними формами займається острозький Музей книги і книгодрукування та студія «Аграфка».

Нині візуальний і словесний наративи йдуть паралельно. Читання складається з візуального, аудиторно-лінгвістичного, інтелектуального та емоційного компонентів. Воно є асоціативним. Від формату залежить наше сприйняття. Працюючи над оформленням, варто пам’ятати, якій аудиторії ми адресуємо видання. А ще не забуваймо користуватися правилами:
- сторінка має межі (поля);
- довгий рядок (120+ знаків)ускладнює читання, але рівномірність змушує звернути увагу саме на текст;
- ми читаємо в послідовності «фото, заголовок, текст»;
- завжди читають підписи під фото;
- читач любить шрифти із засічками;
- права частина розгортки привертає більше уваги глядача;
- діє правило першого погляду;
- кольори в негативі утруднюють сприйняття;
- у композиції має бути 1 (а не багато) візуальний стимул, прості форми, впізнаваний образ.

Студенти вже чекають на продовження серії творчих зустрічей. Знання й справді допоможуть їм яскраво донести слово до читача.

Текст: Юлія Кузьменко
Фото: Валерій Попов

Категорії: