Метафізична поезія Юрія Ботвінкіна

12 червня у відьма-барі "Лиса гора" відбувся поетично-музично-містичний вечір «Віршо-краплі Потойбічного Сплеску…», у рамках якого було презентовано дві віршовані збірки нашого викладача мови гінді Юрія Ботвінкіна, мовознавця-індолога і мандрівника, «Крізь Видиме…» і «Навпростець…». Дійство відбувалося під музичний супровід – етно-транс-гурт «Прелеста».

Про автора

Юрій Ботвінкін - викладач мови гінді та індології в Інституті філології. Тривалий час проживав в Індії. Був засновником та учасником музичного етно-транс-гурту "Прелеста". Здійснив і видав переклад мовою гінді "Лісової пісні" Лесі Українки.

Написані збірки вміщують метафізичну поезію, у якій автор намагається осмислити парадигму буття. Глибокі почуття і своєрідна надчуттєвість, образність простежуються у текстах написаних книжок. За словами Юрія Ботвінкіна, "це полилось нестримним потоком" і так вийшли збірки. У поезії пана Юрія відчувається трагічно-філософський погляд на життєплинність, водночас поєднувана із медитативним спокоєм.

Дарма нарікати на Долю,
Коли ми сліпі в Головнім...
Знання не рятує від Болю –
Лиш вчить себе бачити в нім...
Нестерпність – це знак, що вже Близько...
І тут вже без самообману –
Хоч легше дістати що низько,
На мить лиш окриливши рану,
Та з подувом Справжнього Вітру
Вертається все на місця...
Знання – не уникнення хитре
Пораненим звіром Ловця...
Знання – це кидок... Це віч-на-віч,
Де має лишитись Один...
І, звісно, вціліть в цій Забаві
У Нього є більше причин...