Насичена програма літературних читань у дворику ІФ

У вівторок, 22 травня, продовжилася творча програма для талановитих поетів і прозаїків Інституту філології (і не тільки). Після конкурсу «Жива троянда» кафедра історії української літератури, теорії літератури і літтворчості провела щорічні читання у внутрішньому дворику Інституту.

Затишний садок ІФ перетворився на імпровізовану сцену, дерева – на основу для «Прозової сушки» наших талантів, а стіни Жовтого стали яскравим тлом і фотозоною проекту «Твоя поетична листівка», який уже втретє презентує Світлана Вертола.

Між безперервними звучаннями поезії та прозових уривків літературників устигли послухати трьох магістранток, яки захищали свої дипломні, спів Анни Комар під гітарний акомпанемент, гуморески першокурсника Івана. Уже вироблений талант представляли завжди очікувані в ІФ гості – випускники.

Почалося свято своєрідним перфомансом від Мар’яни Шаповал. Вона урочисто зірвала обгортку з ювілейного збірника «Столичник», у якому публікувалися наші літтворці, і поклала кілька примірників у центр кола гостей, мов вогнище, що має єднати. Можливо, саме цьому завдячує тепла атмосфера заходу. До речі. дощу, попри побоювання організаторів, так і не сталося!

Дні ці пам’ятні ще й перепохованням Тараса Шевченка, що відбувалося 20 травня 1861 року. Про це слушно згадав запрошений гість Дмитро Перебийніс, лауреат Шевченківської премії з літератури. Зачитав свій вірш. Тішили творами й викладачі кафедри літератури – професори Юрій Ковалів та Анатолій Ткаченко. Анатолій Олександрович, зокрема, натхненний конкурсом напередодні, зачитав триптих поезій, написаних у різний час, і присвятив покійному батькові.

Хоч слухачі могли чути всі курси спеціальності «літературна творчість», чудово показали себе й інші – україністи, фольклористи, перекладачі. Модератора Ірину Забіяку неабияк тішив такий хід читань. На завершення вона нагородила трьох найактивніших студентів заохочувальними призами – сучасною художньою літературою. Подарував книги кільком поетам також письменник Микола Гриценко.

Учасники ще довго не розходилися після події. Хтось фотографувався із улюбленими викладачами, хтось обмінювався контактами для співпраці, запрошував на власні літвечори. А хтось просто відпочивав, милуючись краєвидом саду Інституту.

Саме на таких зустрічах формується сучасний український літературний процес!

Юлія Кузьменко