Джерела народної творчості сприяють глибше пізнати свою землю, нас самих

"Нехай живодайні джерела народної творчості, зокрема народної казки, допоможуть кожному з нас - і дорослому, і малому, - глибше пізнати свою землю, стати її гідним сином чи дочкою". Це слова одного із фундаторів української фольклористики, засновника кафедри фольклористики Інституту філології Лідії Дунаєвської. Її фізично вже 12 років як немає серед нас, але духовно вона живе. Свідченням є щорічні травневі фольклористичні читання, присвячені Лідії Францівні, на яких щороку виступають фольклористи з усієї України. Камертоном цьогорічних наукових читань, які відбулися 18 травня, стала презентація-спогад про Лідію Дунаєвську. Дитинство, юність, молодість, студентство, материнство, викладацька діяльність, як стала бабусею - світлини змінювалися на екрані, а присутні наче проживали кожен етап життя Лідії Францівни.

"Пам'ятаю травень, дощ та сирена швидкої. Лікарі боролися за її життя, але серце зупинилося. Вона була мудрим порадником. Весела та говірка. Без неї не обходився ні один конверт. Бо мала щось таке, що задавало певний настрой, без якого не можна було. Скромна. Починала із лаборанта кафедри, а завдяки невпинній щоденній праці і любові до свого діла стала професором. Ось така була Ліда", - згадував на засіданні конференції директор Інституту філології Григорій Семенюк.

Про продовження та розвиток справи життя Лідії Дунаєвської розповіла завідувач кафедри фольклористики Олена Івановська, під керівництвом якої нині здійснюються фольклористичні розвідки, популяризуються українська народна культура, а також зберігається той родинний дух кафедри, який свого часу задала Лідія Францівна. Виступаючи на науковому зібранні, Олена Івановська закцентувала й на викликах сьогодення у царині народної творчості, зокрема на відходження у інший світ майстрів, які є носіями культурної спадщини, її творцями. Олена Петрівна закликала колег виховувати молодих фольклористів задля збереження нашої українськості, нашого серця та істинності.

Із доповідями на наукових читаннях виступили фольклористи із Києва та Львова, зокрема Микола Дмитренко, Леся Мушкетик, Святослав Пилипчук та Олеся Наумовська, яка є донькою Лідії Дунаєвської. Олеся Владиславівна, ділячись своїми переживаннями, розповідала зі сльозами та усмішкою. Щороку вона боляче переживає травень, який нагадує про втрату мами, і водночас приносить радість, адже відбуваються наукові фольклористичні читання в ім'я Лідії Францівни. Далі Олеся Наумовська виголосила доповідь про часопростір у народному епосі. Насамкінець пленарного засідання Олеся Владиславівна подякувала усім за участь в наукових читаннях, адже саме завдяки цьому з року в рік живе дух Лідії Францівни, розвивається фольклористика. Продовжилося наукове зібрання у рамках секційних засідань, на яких обговорювали стан та перспективи збереження нематеріальної культурної спадщини, яка сприяє глибокому пізнанні нашої сутності, кращому споглядання нас самих.