Відбулася конференція "Діалектологія у структурі лінгвістичних знань"

19 та 20 квітня в Академії наук України відбувалася Міжнародна наукова конференція «Діалектологія у структурі лінгвістичних знань», організована Інститутом української мови НАНУ у співпраці з Інститутом філології КНУ імені Тараса Шевченка. У ній взяли участь науковці з усієї України, а також діалектологи з Польщі, Білорусі, Росії та Македонії.

Упродовж усього першого дня тривало загальне пленарне засідання, де головували директор Інституту української мови професор Павло Гриценко та професор Університету ім. Адама Міцкевича в місті Познані Єжи Сєроцюк. Учасники конференції досліджували мовні явища усіх мовних рівнів, представляли проекти корпусів текстів, що особливо важливо в сучасній лінгвістиці з появою новітніх комп’ютерних технологій. Зокрема, про корпус говірок білоруської мови науковці дізналися від Юрія Чернякевича (Мінськ). Представник Інституту українознавства ім. Крип’якевича (Львів) Наталія Хобзей розповідала про тернистий науковий шлях Олекси Горбача, видатного дослідника територіальних та соціальних діалектів, про його переписку з Юрієм Шевельовим у таборі для військовополонених.

У теплій атмосфері відбувалося й позаконференційне спілкування науковців. На подібних щорічних святах науки відчувається особлива атмосфера єднання задля спільної справи – лінгвістики. Вчені завжди раді вчергове зустрітися й обмінятися думками щодо тієї чи іншої проблеми. Філологи ділилися новинами в своїх галузях, цікавими ідеями, нововиданими працями та словниками. Зокрема, поповнилася й бібліотека співробітників кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка професора Галини Наєнко та доцента Оксани Суховій. Викладачі раді були розповісти колегам про існування окремої спеціалізації 3 курсу «Історична лінгвістика. Текстотворення в синхронії та діахронії», яка звертає особливу увагу на вивчення діалектології як історико-мовної дисципліни.

Другий день конференції розпочався з секційних засідань. Одну із секцій, «Шляхи інтерпретації діалектної інформації», вела професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оксана Ніка. Говорячи про лексичні зміни в збірці проповідей А. Радивиловського «Вінець Христов», Оксана Іванівна зауважила, що, перелаштовуючись від рукописного на друковане видання у 1688 р., редактори первинного твору не ввели до збірки 5 воєнних казань, замінювали конструкції «я», «ми» на безособові (згорталося все, що було пов’язане з суб’єктним фокусом проповідника), і загалом лексиці іншомовній (латинська й польська) шукали українські та церковнослов’янські відповідники. Інколи це був досить творчий процес, адже переклади з таким значенням не засвідчені в тогочасних лексикографічних працях (П. Беринди, Л. Зизанія та ін.). Проповіді ж мали б бути зрозумілими для вірян.

Діалектолог НАНУ Наталія Вербич звітувала щодо кропіткої роботи над картотекою Миколи Грицака. Вчений працював з 15-16 років, назбиравши величезну картотеку закарпатських говірок – понад 300 скриньок, 1 млн. карток, що є найбільшим зібранням в Україні (порівняймо: СУМ-11 має лише 134 тис. слів). Софія Федак із Тернополя торкнулася цікавої теми – діалектизмів у науковій мові (досліджувала на матеріалі праці «Нові і перемінні звізди» Івана Пулюя). Секретар секції Марина Поістогова розширила простір буття діалектного слова. На прикладі тематичної групи рослин вона показала, що їх культурне призначення різнопланове, природа для людини є символізованою. Вчений із Глухова Дмитро Марєєв розповідав про семантику конструкції «іти по воду» та «іти за водою» у Східному Поліссі, а, крім того, привіз на своєрідну наукову екскурсію студенток, щоб залучити молодь до пошуків.

Заключне пленарне засідання відбувалося на чолі з Павлом Гриценком. Для кожного доповідача професор знаходив теплі слова, відзначав важливість кожної проведеної роботи. Із трепетом уся наукова спільнота слухала живе мовлення, записане вчителями Донбасу в рамках проекту створення інтерактивної карти говірок, започаткованого торік (звітувала Лариса Тищенко зі Слов’янська).

Підсумовуючи, Павло Юхимович окреслив коло основних потреб української діалектології: архівування й систематизації говірок; удоступнення матеріалів; належне вивчення історико-мовних дисциплін у вишах; обговорення серед науковців та обмін досвідом; створення єдиного реєстру всіх діалектних явищ; уважний погляд на літературну мову, як на таку, щоб не постала без певного ареалу. Урешті, вчені зійшлися на думці, що діалектна мова – джерело Ренесансу літературної.

Текст підготувала Юлія Кузьменко

Категорії: