Японська література стає ближчою завдяки перекладачам

У Спілці письменників України відбулася зустріч членів творчого об’єднання перекладачів з лауреатом премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського за 2017 рік Ніною Баликовою, яка вперше в Україні зробила літературний переклад із давньояпонської мови одного з кращих творів японської класичної літератури доби Середньовіччя – «Нотатки знічев’я» філософа, письменника, буддійського ченця Кенко-хоші. Модератором зустрічі був голова творчого об’єднання перекладачів Всеволод Ткаченко.

Про «Нотатки»

«Нотатки знічев’я» – один із так званих «трьох найвидатніших творів жанру дзуйхіцу» японської літератури. Це також один із найдосліджуваніших у Японії літературних творів. Дзуйхіцу (у перекладі – «услід за пензлем») – популярний у середньовічній Японії есеїстичний жанр, за стилем подібний до відомого в Європі з ХХ ст. «потоку свідомості». За формою дзуйхіцу є збіркою есеїв (деякі з яких навіть можна класифікувати як новели чи легенди) різної довжини – від пари речень до кількох сторінок – на найрізноманітніші теми, які спадали авторові на думку. «Нотатки знічев’я» містять багатий матеріал про минуле Японії, давні звичаї та обряди.

Ніна Баликова під час зустрічі розповіла про життєвий шлях автора названої збірки. Кенко-хоші жив наприкінці ХІІІ – першій половині ХІV століття. Понад тридцять років свого життя він був відлюдником у віддаленому гірському селі, потім – у різних храмах, а закінчив свій шлях у сплетеній із трави і лози хижі біля підніжжя гори Куніміяма, де й було знайдено його записи. Однак аскетизм і усамітнення становили тільки один бік його життєпису. Дід і батько Кенко служили при дворі японських імператорів, і сам він до постригу в монахи був (за однією з версій) наставником майбутнього імператора, відомим поетом, та й в усамітненні підтримував дружні стосунки з представниками вищого світу, людьми мистецтва.

Висока освіченість автора твору, його глибоке знання історії, літератури, тогочасного життя дало змогу йому створити величезну панорамну картину – своєрідну енциклопедію середньовічної Японії. Водночас його глибокі й мудрі сентенції, художня образність роблять цей твір актуальним і понині.

«Нотатки знічев’я» складно перекладати через те, що твір написаний давньояпонською мовою, граматика і орфографія якої відрізняються від сучасної настільки, що навіть багатьом пересічним японцям складно читати її в оригіналі. У Японії існує кілька перекладів цього твору сучасною японською, але всі вони є інтерпретацією.

«Нотатки» сповнені алюзій і цитат зі стародавніх релігійних і філософських трактатів, часто китайських, а також японської і китайської поезії, тому Ніна уважно намагалася розпізнати, що саме є алюзією, на який твір, і в чому її сенс.
Багато розділів книги, а також багато вміщених у ній поезій, побудовано на грі слів (яп.: какекотоба), особливо часто – на омофонах, що пов’язано з необхідністю вмістити в короткій поетичній формі якомога більше змісту. Щоб не лише передати зміст такої словесної гри, але й зберегти читачеві задоволення від її розгадки, потрібна була певна креативність, творчий підхід, який водночас зберігав би якомога повніше образи оригіналу.

Старші колеги попросили Ніну Баликову розповісти про себе, розпитували, як довго тривав переклад, чи були презентації книжки. Японістка розповіла, що закінчила Інститут філології Київський національний університет імені Тараса Шевченка, магістр із японської та англійської мов і літератур. Крім того здобула ступінь магістра з медіа та міжнародних комунікацій у токійському університеті Васеда. Почала перекладати ще на четвертому курсі Київського університету, і загалом переклад тривав понад чотири роки. Нині працює в рідному університеті, продовжує досліджувати період середньовіччя в японській літературі, пише статті з японської мови і літератури.

Книга першого українського перекладу Кенко-хоші «Нотатки знічев’я» вийшла у видавництві «Либідь» у серпні 2017 року. Презентація відбулася у Мистецькому арсеналі під час минулорічної виставки «Уявний путівник. Японія». На презентації був присутній і виступив Надзвичайний і Почесний посол Японії в Україні Шігекі Сумі, своє слово стосовно книги сказали відомі сходознавці, літератори, науковці.

Називаючи українських перекладачів з японської (а серед них є й такі відомі сучасні імена, як Іван Бондаренко, Іван Дзюб, Мирон Федоришин), Ніна Баликова згадала і про поезії, які з японської перекладав Микола Лукаш. Всеволод Ткаченко зазначив з цього приводу, що наступного року відзначатиметься 100-річчя видатного українського перекладача Миколи Лукаша. До ювілею готуються кілька книг спогадів, тож важливо, аби в них знайшлося місце й для «японської сторінки» його перекладацької творчості. І оскільки зайшла мова про якість перекладної літератури, Всеволод Ткаченко як зразок назвав чудовий переклад Миколою Лукашем «Декамерона», після чого росіянам довелося перекладати цей твір наново.

В обговоренні виступили члени творчого об’єднання перекладачів. Перекладач в японської та китайської мов Геннадій Турков розповів, що переклад Баликової «Нотатки знічев’я» придбав на книжковій виставці в Українському домі ще на початку вересня, й одразу зрозумів, що це дуже вартісна робота. Найбільше його вразила гарна українська в цьому перекладі.

Українська поетеса та перекладач Валерія Богуславська, пригадавши, що декілька років тому пройшла не поміченою об’єднанням перекладачів книга самурайських пісень, які переклав професор японського університету Кейо Андрій Накорчевський, а випустило в світ видавництво «Дух і літера». Промовиця порушила проблему кращої поінформованості професійного товариства щодо перекладацьких новин в Україні, з чим погодилися її колеги. Всеволод Ткаченко поінформував колег, що на перекладацькому горизонті України справді з’явилися молоді кадри, які гідні поповнити Спілку письменників України. І водночас підкреслив, що важливо нагадувати сучасникам про видатних перекладачів минулого. Мова, зокрема, про письменницю, перекладача, онуку Михайла Старицького і доньку міністра освіти України Івана Стешенка, убитого більшовиками 1918 року, Ірину Стешенко, 120-річчя якої відзначатиметься в грудні.
Поетеса, член об’єднання перекладачів Валентина Козак пригадала, що знає прізвище Баликової ще з тих пір, коли вона школяркою досліджувала етнографічні теми в Малій академії наук, брала участь в олімпіадах з української мови й літератури та зарубіжної літератури, а в 11 років вийшла її перша книжечка казок «Міс Кішка». Член київського об’єднання перекладачів побажала молодій колежанці подальших успіхів у творчості, зокрема, на ниві перекладацтва.

- Я був серед ініціаторів підтримати вашу чудову книжку, - сказав, виступаючи на цьому зібранні, голова Спілки письменників України Михайло Сидоржевський. - Вона в мене на полиці, де книжки для першочергового прочитання. Я книжку гортав – досить щільно, ретельно гортав. Я побачив, наскільки тут високий рівень, знання, наскільки гарно ви знаєте українську мову. Очевидно, філософією буддизму ви все-таки теж пройнялися, оця відстороненість від життя, прагнення самовдосконалення, прозріння… Хотілося б побачити в такому досконалому перекладі й інших японських письменників – і класики, і, можливо, сучасної літератури. Ми вас чекаємо в Спілці письменників. Я дуже шаную творче об’єднання перекладачів. По суті, тут аристократи, люди, які знають світову культуру. Японська – одна зі світових культур. Тож хотілося б, щоб ви були ближче до спілки і щоб були з нами. Я вам цього щиро бажаю.