Ярослав Верещак: «Філолог – це головна професія держави!»

Символічно 29 березня, у День філолога, відбулася бесіда студентів із заслуженим діячем мистецтва України, флагманом драматургії від 1990-х Ярославом Верещаком. Спершу організатор зустрічі д.філол.н., професор кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Мар’яна Шаповал слушно зазначила, що на порозі незалежності в нашому театрі було немовби випалене поле. Українська сцена не бачила нічого, крім поганих текстів. Однак з’являються твори Верещака…

Ярослав Миколайович одразу запропонував студентам самим вести розмову, ставити питання. Так гості дізналися, чому драматург обрав своїм напрямом саме авангард, а не так звані «well-made» п’єси, які мали б 100%-вий прибуток.; що режисерам подобається у драмах автора; чому у Верещака немає улюбленої серед його п’єс, але яка улюблена серед інших (відкриємо секрет: це «Каспер Гаузер» Олени Клименко).

А ще пан Ярослав поділився зі студентами планами виходу збірки власних п’єс до 80-річного ювілею. Серед 19 робіт 12 будуть новими. Із певним сумом зазначив, що нині київські глядачі ходять радше на народницькі п’єси, а фант-вистави їм не під силу. Однак драматург – це провокатор ідей, сюжетів і характерів, тож для Верещака ніколи не було шляху назад.

Драматург легко ділився найсокровеннішими спогадами з життя, зокрема як у часи дефіциту діставав апельсини для вагітної дружини. Або як жив у СРСР із тавром сина вбитого бандерівцями батька. Трагедія сталася 1949-го, і лише за 42 роки Ярослав Миколайович знайшов документи, які це спростовують. Бути бандерівцем – це бути українцем, як вважає майстер.

Особливо запали в душу настанови драматурга для філологів. Він вважає це покликання головним у державі, адже економісти чи математики, наприклад, вивчають вузькі та глибокі проблеми. А ми – душа нації! Наша місія у Слові – впіймати свою Жар-птицю, але стати їй братом, а не володарем. Можливо, молоді й варто думати, що все залежить від них самих, але Верещак із висоти свого досвіду запевняє, що наш талант обирає нас сам. Закон філолога – не тримати зла; його тримає хтось вищий за нас. Іще однією місією філолога, за паном Ярославом, - допомагати іншим.

Зрештою, драматург закликав не боятися себе: «Ми завжди боїмося, видумуємо… А є тільки ви, ваш досвід і ваші відчуття». Будьмо собою, філологи, несімо свою ідею!

Текст і фото підготувала студентка Юлія Кузьменко

Категорії: