Фемінітиви: потреба мови чи курйозна забаганка?

Фемінітиви в українській мові, як і у більшості мов світу, є невирішеною проблемою, яка пов'язана із гендерним розподілом функцій у суспільстві. Наприклад, для чехів абсолютно нормально утворювати паралельні форми - фемінні та маскулінні- для позначення віднесеності до роду діяльності у всіх сферах. А для українців така практика поки притаманна лише у розмовному, публіцистичному та художньому стилях. Чи потрібно впроваджувати фемінітиви в офіційно-діловому та науковому стилях? Це потреба мови чи курйозна забаганка? Про це говорили на "ЗМовниках" 21 листопада із Юлією Кузьменко.

Нині утворення від іменників чоловічого роду назв жіночого є продуктивним. Для нас абсолютно нормальним є вживання паралельних форм - студент-студентка, філолог-філологиня, чернець-черниця, літертаурознавець-літературознавиця, магістр-магістрантка, натомість дивують форми на зразок - фотограф-фотографиня, посол-послиня чи посолка, доктор-докториця, академік-академиня тощо. Виступаючи, Юлія Кузьменко зауважлиа, що фемінітиви в українській мові переважають у розмовному стилі, публіцистичному та художньому, натомість не притаманні офіційно-діловому та науковому. Назви на означення жінок за професією, видом діяльності, соціальним статусом, місцем проживання відображені у перших словниках української мови ще у 16 столітті. Наша мова, на відміну від російської, тяжіє до активного творення і вживання фемінітивів. У європейській практиці простежується стилістично обмежене вживання фемінних форм. Так, в іспанській мові жіночі назви легко утворяться завдяки закінченню, але, якщо в аудиторії присутній хоч один чоловік,то до всієї аудиторії звертатимуться маскулітивною формою. Натомість паралельні форми вживають у Німеччині.

Філологині ІФ не проти, аби найменовували їх вид діяльності чоловічим родом. Водночас вони й не відмовляються від фемінітивів. Їхня позиція - вживання жіночих назв залежно від стилів мови. Викладачі кафедри української мови та прикладної лінгвістики наводили аргументи щодо за/проти вживання жіночих найменувань, акцентуючи на тому, що основною властивістю мови є варіативність, завдяки якій відбувається забезпечення потреб суспільства. Тож, якщо винакають такі утворення, то потрібно проводили ґрунтовні дослідженнь інновацій і тоді робити висновки із проекцією на мовну систему.

Олександра Касьянова

Категорії: