Українсько-грузинські взаємини: круглий стіл, присвячений 200-річчю Ніколоза Бараташвілі

Ми творимо світ. І це твердження є беззаперечним. Ми комунікуємо і таким чином розвиваємося. Це також думка, з якою не можна не погодитися. Навколо таких думок розгорнувся круглий стіл, присвячений 200-річчю Ніколоза Бараташвілі за сприяння Посольства Грузії в Україні та зокрема Посла Грузії в Україні пана Гели Думбадзе та Наукового центру україністики Тбіліського університету імені Іване Джавахішвілі, а також з ініціативи кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості на чолі із д.філол.н. Людмилою Грицик та за підтримки проректора Віктора Мартинюка, заступників директора Ганни Черненко та Надії Янкової. Це наукове зібрання відбулося 26 жовтня у межах другого дня міжнародної конференції «Мовно-культурна ідентичність у контексті філологічних студій».

Українсько-грузинські взаємини можемо глибше пізнати через постать Ніколоза Бараташвілі – романтика грузинської літератури. Його спадщина кількісно мала – 36 ліричних поезій та одна поема «Доля Грузії», але їх образне розмаїття, глибинний зміст, космізм вражають. Грузинський поет зумів піднятися над сучасністю і побачити майбутнє. За словами Рауля Чілачави, д.філол.н., академіка НАН Грузії, поета, перекладача, який виступив під час круглого столу, Ніколоза Бараташвілі – предтеча нової романтичної грузинської літератури. Саме він вивів грузинську поезію на європейський рівень.

Українського читача із грузинським класиком познайомили українські діячів такі, як М.Бажан, П.Тичина, П.Грабовський, В.Кулик, які перекладали його твори. Виступаючи на науковому засіданні, д.філол.н., професор, завідувач кафедри теорії та історії журналістики Київського міжнародного університету Олександр Мушкудіані зауважив, що переклади творів Бараташвілі українською яскраво демонструють специфіку перекладацької діяльності і водночас українсько-грузинські взаємини. "Переклад П.Грабовського вірша "Молитва" Бараташвілі – це проблема підрядника. Грабовський досконало не знав грузинської, очевидно, він скористався російським варіантом", - висловився Мушкудіані, наголосивши, що це ні в якому разі не заперечує талант Грабовського як перекладача. Цікавим твердженням науковця є те, що перекладач С.Палій – це реальна особа. Це не псевдонім Лесі України, як вважають деякі літературознавці. Олександр Мушкудіані віднайшов у документах записи про С.Палія, датовані 1915 року, а Леся Українка померла 1913 року, що спростовує думку про неї як перекладача поезії Бараташвілі.

Бараташвілі порівнюють із Байроном, Лермонтовим, рідко із Симоненком. Відомий орієнталіст Людмила Грицик порівняла грузинського поета із Шевченком, провівши між обома романтиками типологічні паралелі. Людмила Василівна акцентувала увагу на те, що їхні культурні коди диференційні і водночас ці постаті об’єднують теми, погляди, мотиви. Ідеали свободи і однакове світовідчуття – чуттєвість, активна громадянська позиція – це споріднює грузинського поета Бараташвілі та українського Пророка Шевченка.

Олександра Касьянова, фото – Валерій Попов

Категорії: