«Чуйте музику сфер!»:майстер-клас від керівника «Хореї Козацької» Тараса Компаніченка

9 жовтня у мистецькій залі Інституту філології відбулося чергове засідання літературної студії, на яку завітав керівник колективу «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко. Тарас – колишній студент нашого Університету. Нині він сам провів практично спрямовану лекцію для студентів про музику у слові.

Велика мета «Хореї Козацької» - відкрити для широкого загалу давні тексти, зацікавити ними, навчити правильно їх читати. Через музику це зробити простіше. «Говорити про слово як пісню можна без кінця», - каже Компаніченко. Багато залежить і від декламування. Цим прийомом Тарас користується перед тим, як покласти слова на музику.

Як діє давня українська мова на сучасного слухача, Тарас показав разом із своїм товаришем з «Хореї» Михайлом Качалом. На лютні, бандурі та фідлі зіграли кілька пісень різних періодів: лунали середньовічний різдвяний гімн «З нами Бог», весела пісня про страшний суд «А горе мні, грішнику», обробка «De libertate» Григорія Сковороди (додали епіграф з Радивиловського та «силу»), 2 тексти Стуса, а на завершення – власний текст «Дума про Савур-могилу», від якої у слухачів на очі наверталися сльози, а по шкірі бігли мурашки. Дехто упродовж міні-концерту підспівував виконавцям.

Не оминули теми війни. Звучали історії про волонтерів, бійців АТО, лунали пісні на цю тему. Запрошений гість зауважив, що іноді в народній пісні – історія окремого воїна чи цілої війни.

Філологам цікаво було поглянути на давні друковані видання – джерела для музики «Хореї Козацької». Тарас приніс із собою чималу бібліотеку! Словники Памва Беринди, Білецького-Носенка, факсимільні видання збірників пісень та багато іншого. Важливим для Тараса є збірник Івана Величковсього, який він колись знайшов у батька та вже зачитав буквально до дір. Окрім цього деякі слова Тарас розкодував із принесених словників просто на майстер-класі. Цікаво, що рос. «солянка» - це калька з українського «шарий борщ» чи що «бити баклуші» - питомо український фразеологізм. Чи що означають слова «сливе», «літость», «шушун». Або що слово «возбранник» - не «обраний», а «непереможний у битві воїн» (за Бериндою). Тож цікаво було і літтворцям, і україністам, які теж відвідали лекцію.

Насамкінець зустрічі Тарас Компаніченко порадив більше пізнати українських та зарубіжних композиторів… Він хотів донести поезію через музику та навчити майбутніх творців найважливішому: поет – це той, хто може передати в слові своє враження.

За неймовірну енергетику та мудрість гостю подякував директор Центру літературної творчості Михайло Кузьмович Наєнко, який презентував Тарасові Компаніченку символічну шаблю.

«Чуйте музику сфер!» - закликав Тарас.

текст - студентки Юлії Кузьменко, фото - Валерія Попова

Категорії: