Початок літературного сезону в Інституті філології

За два тижні навчання студенти вже остаточно влилися у річище науки. Тепер час і себе показати! У нас багато можливостей для цього, що доводить перша в навчальному році літературна студія, що носить ім’я Максима Рильського – студента нашого Університету, одного із перших студійців, який встиг провчитися три роки на медичному факультеті. Тож немає меж нашим звершенням!

Розпочалася зустріч із розповіді директора Центру літературної творчості ІФ проф. Михайла Наєнка про історію літературних зборів у нашому Університеті. Традицію започаткували україністи. Важливу роль зіграв український новеліст Григорій Косинка, фундатором літстудій також був В.Перетц, який згуртував неокласиків (М. Драй-Хмара, О. Бургардт, Ю. Клен…). Портрети багатьох засновників традиції літстудій можемо побачити у коридорах Жовтого. Професор був уважним до кожного доповідача під час засідання: знайомився, питав про малу батьківщину та пов’язував її з долею певного письменника. Так почули багато цікавого: про спогади Григора Тютюнника «Коріння», про те, що Степан Руданський вчився в Шаргороді (Вінничина)…

Доповненням стали коментарі професора кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Олександра Ткаченка, який слушно зауважив про необхідність писати рідною мовою, адже пишучи іншою, ми лише використовуємо слова. А поезія – це мова душі, і лише рідні слова можуть передати емоційний стан, душу і мову серця.

Раді були й випускникам – Ігорю Мітрову, Сергію Терещенку. Ігор запевнив, що не варто оцінювати творчість молодих письменників, адже за роки в Університеті зміняться і вони, і їхні твори.

Старшокурсники вирішили дати слово першачкам, а від себе дали кілька порад молодшим студентам. Учасниця «Голосіївської осені» в музеї Рильського Світлана Вертола згадала свою першу літстудію та порадила використати час в Університеті для максимального, всебічного саморозвитку. Інша учасниця поетичного свята Ілона Павленко читала свій вірш «А тепер помовчіть…», з якого розумієш: втрачаючи щось, знаходиш. Третьокурсники Дмитро Зозуля та Єгор Семенюк зауважили, що цьогоріч поширенішою на читаннях стала проза, натомість відсутня лірика про кохання. Так, нові покоління – нові зміни.

Під час творчої зустрічі було анонсовано літературні події цього місяця. Крім наступних літзасідань кожного другого вівторка місяця, відбудеться презентація збірки Дмитра Зозулі «Буфонада» на літвечорі на ФРЕКСІ (18.09), зустріч із лауреатами Шевченківської премії, - яку зможемо відвідати 19.09 в ІФі (приходьте та познайомтеся із Драчем, Мушкетиком, Пономаренком…). Усі ж, хто займається творчістю, можуть звертатися до Центру літтворчості (37 ауд.). Можливо, саме ваші твори прикрашатимуть сторінки альманаху «Сві-й-танок», наступний випуск якого от-от вийде (а випускається він уже 15 років).

Можна довго говорити про натхнення образами молодих поетів, але хочеться підсумувати кількома, певне, найголовнішими напутніми реченнями, що прозвучали на зустрічі. Із уже згаданого – прагнути до висот та нагород; творити рідною для душі мовою. Із важливого для письменників – не забувати про «самоекзекуцію», що є шляхом до самовдосконалення (згадаймо Шевченка, Яновського, Хвильового). Для першокурсників була окрема важлива порада: навіть не дуже зрілі рядки мають щось своє; потрібно говорити щось, чого ніхто раніше не казав.

Закінчилася зустріч словами Нобелівського лауреата Джеймса Джойса: «Треба писати не про те, що в тебе в голові, а про те, що в крові». Чекаємо на наступні літературні студії!

Юлія Кузьменко,
фото - Сергій Терещенко