"Вивчаймо мову і дбаймо про високу грамотність" - Сергій Різник до Міжнародного дня грамотності

«Заговори, щоб я тебе побачив»
Сократ

З нагоди Міжнародного дня грамотності, яке відзначають 8 вересня, в.о.завідувача кафедри української мови і прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка доцент Різник Сергій Михайлович розповів про поняття "грамотність"

1.Сергію Михайловичу, коли ми називаємо людину грамотною, що ми вкладаємо у цей термін?

Це поняття має декілька значень.

Перше і основне – той, хто вміє читати і писати, тобто письменний. Є ще й вужче значення: той, хто не робить граматичних, стилістичних та інших помилок у письмовій чи усній мовленнєвій діяльності. Слово грамотний вживається також у переносному значенні: досвідчений, теоретично підготовлений у певній галузі чи сфері діяльності, вивірений (грамотний шаховий хід, грамотний юрист, фінансова грамотність населення, грамотний план забудови).

Очевидно, «Міжнародний день грамотності» актуалізує основне значення слова, адже покликаний привернути увагу до проблеми неписьменності в масштабах цілої планети. За даними ЮНЕСКО, зараз на планеті читати й писати не вміють понад 800 мільйонів людей або 14% усього населення. Причому, йдеться не тільки про країни Азії та Африки,а й про високо цивілізовану Європу. Так, у Німеччині, за даними з інтернету (неймовірними, правду кажучи!), кількість неписьменних становить 7,5 млн., в Італії – 6 млн., у Нідерландах – 1,2 млн.

2.Тобто уявлення про грамотність у ХХІ сторіччі дещо змінилося?

Якщо п’ятдесят років тому бути грамотним означало вміти читати й писати, то тепер грамотною людиною можемо назвати того, хто, як мінімум, успішно закінчив середню школу, має навички роботи на комп’ютері, без помилок може написати текст рідною мовою і спілкується хоча б однією іноземною. Крім того, грамотність передбачає вміння достатньо вправно користуватися сучасними «розумними» пристроями і орієнтуватися в інформаційних потоках.

3. Що таке індекс грамотності?

За даними останнього перепису населення, у нас рівень грамотності перевищує 99%, тобто наближається до абсолютної. Тут формула проста: індексом грамотності є співвідношення кількості мешканців країни, які здобули базову чи повну середню освіту до загальної кількості населення країни. Але, по-перше, останній перепис населення у нас проводився аж у далекому 2001-му, тому цифри, якими оперуємо тепер, є дещо застарілими, а по-друге, якщо грамотність розуміти не як елементарну писемність, а як достатню освіченість особи, то можна з певністю сказати, що нам ще рано звітувати про тотальну освіченість наших громадян. Особливе явище можемо спостерігати у віддалених від центру прикордонних регіонах. Наприклад, на Закарпатті є цілі села, де мешканці практично не знають української мови, натомість спілкуються угорською чи румунською. На сході й півдні є цілі області, де побутує російська мова і значна частка людей, зокрема старшого віку, навіть за великої потреби не можуть ні письмово, ні усно грамотно висловитися державною мовою.

4. Які найтиповіші мовні помилки виявляють у людей низький рівень грамотності?

Більшість поширених у мовленні помилок пов’язані з нашою непростою мовною ситуацією, а саме – з повсюдною присутністю російської мови. Нерідко від людини, яка спілкується українською, можна почути зросійщені власні назви: Ровно, Ніколаєв, Харьков, Львов, Пєтровка, Словакія, Турція, Венгрія, Германія, Польша.
В усному мовленні часто можна почути взяті з російської мови словесні форми вітання (здрасті, прівєт), прощання (пока, досвідання, всього харошого), слова на виявлення емоційних оцінок, ствердження, заперечення, сумніву тощо (канєшно, наврядлі, обізатєльно, навєрно, допустім).

Серед граматичних помилок – неправильні відмінкові закінчення іменників: по округам, по містам і селам, дякую вас (замість по округах, по містах і селах, дякую вам).

Дуже поширеною мовною помилкою є механічний переклад слова з російської мови на українську, що приводить до таких недоречностей, як приймати участь (замість брати), рахую (замість вважаю), день відкритих дверей (замість відчинених), самі вигідні умови (замість найвигідніші).

Іншою причиною забруднення мови є вульгарна англізація або варваризація словника. Причому, вона проникає як у нормовану мову, так і в живомовну стихію.

У першому випадку маємо, замість рідних і зрозумілих слів, загадкові і «вчені» слівця: не назва, а номен, не сприйняття, а рецепція, не мінливий, а варіабельний, не творення, а креація, не вказівний, а дейктичний, не очевидний, а евідентний, не взаємодія, а інтеракція, не обопільний чи взаємний, а мутуальний, не виліковний, а курабельний, не можливий, а евентуальний. Вживаючи таку словесну екзотику, можна найпримітивніше і найбанальніше висловлення подати як премудру наукову тезу.

У живому спілкуванні, зокрема в молодіжному, ознакою мовленнєвої деградації є вживання іншомовних жаргонізмів чи варваризмів на зразок шопитися на хендах (купувати з рук), засетапити кол (домовитися про телефонний дзвінок), зачекінитися (пройти реєстрацію), лайкнути (позитивно відзначити), перепостити (поширити), законектити (під’єднати), сек’юріті (охорона), ремейк (переробка), хаб (осередок, місце збору) і десятків інших слів-потвор, які, попри зовнішню «модність» та «стиляжність», виявляють бідність словникового запасу мовця, його небажання добирати питомі відповідники або на основі рідномовного ресурсу творити свої назви для позначення нових явищ.

Дехто вбачає у таких «запозиченнях» навіть позитив, мовляв, це ознака інтелектуалізації мови. Насправді ж це небезпечні мовні процеси, які спричинюють збіднення мови, руйнування її правописної системи, послаблення її стійкості перед проникненням жаргонізмів, елементів російськомовного та англомовного суржику, іншого словесного сміття.

5. Як досягти високого рівня грамотності?

Шлях до високої грамотності починається в ранньому дитинстві.

Запорукою тут є добра пам’ять, уважність і безперервні вправи. Як і фізична форма людини, рівень її грамотності потребує постійної підтримки і тренування. Читання літератури, складання текстів – римованих і прозових, – ось перевірений століттями спосіб досягнути вершин грамотності.

Але щоб вживати українську мову в усному й писемному мовленні грамотно і правильно, є одна банальна умова – її потрібно вживати! Іноді можна почути від достатньо освіченого і начебто інтелігентного співрозмовника таке: «Не хочу говорити українською, щоб не псувати звучання цієї співучої мови». Це звичайне лукавство, бо якщо людина все життя мешкає у країні, де мовою освіти, офіційної політики, діловодства, судочинства і багатьох інших сфер державного регулювання є українська, то незграбне володіння нею можна пояснити лише одним – відвертим небажанням її вивчати. Є чимало прикладів того, як люди відмовляються говорити українською, пояснюючи це нездатністю її опанувати, але раптом, коли виникає вигідна потреба, за півроку-рік «з нуля» вивчають англійську, чи польську, чи італійську, чи якусь іншу мову. Тобто основною умовою грамотного володіння мовою є шанобливе ставлення до неї, а заодно й до народу, який цю мову виплекав, навіть якщо ти за походженням не є його часткою, але готовий пов’язати з ним своє життя.

6. Чи впливає рівень грамотності на загальний стан суспільства?

Грамотність взаємозумовлена зі свідомістю людини і її рівнем інтелектуального розвитку. Тут пряма залежність. Відомий письменник і мовознавець Борис Антоненко-Давидович у книзі «Як ми говоримо» зазначає таке: «Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвистішою вживанням прислів’їв, приказок і приповідок». Отже, виходить: що вища грамотність, то вищі свідомість та інтелектуальний рівень людини. І навпаки, злочинність – це явище, що ґрунтується на низькій свідомості і низькому інтелектуальному рівні порушника. Помічено, що люди, які мають великий словниковий запас, відзначаються правильною і багатою мовою, досягають більшого успіху у найрізноманітніших сферах діяльності. А успішні люди значно рідше вдаються до кримінальних злочинів, ніж невдахи і «двієчники».

7. Чи змінюється в країні ситуація із грамотністю?

Міжнародна організація ЮНЕСКО вважає грамотність одним із базових прав людини і веде активну діяльність на її підвищення в масштабах усієї планети. У нас населення у цілому письменне, тому проблема полягає не у боротьбі з неграмотністю, а в підвищенні рівня українськомовної грамотності. За останнє десятиріччя, зокрема після впровадження зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури і обов’язковості цієї оцінки для вступу до вишів, грамотність молоді відчутно зросла. На прикладі Київського національного університету імені Тараса Шевченка можу сказати, що до нас на навчання за державні кошти долають конкурс абітурієнти, які з української мови й літератури набирають 185 і більше балів. Це вагомий стимул для школярів прагнути до високого рівня грамотності.

У розпорядженні влади є чимало засобів і механізмів, застосування яких сприяло би поглибленню грамотності населення, а заодно й підвищенню рівня національної культури. Це і збільшення квот на українськомовний теле- і радіоефір, і дублювання іншомовної кіно- й телепродукції, і підтримка українськомовної преси, стимулювання національної музичної творчості. Але основна умова виховання грамотного і високосвідомого населення – це забезпечення державою чіткого функціювання освітньої вертикалі: дитячий садок – школа – виш.

8. У яких сферах спілкування люди не звертають уваги на грамотність?

Іноді можна спостерігати, як людина навмисне переходить на суржик і просторіччя, щоб «наблизитися» до менш грамотного співрозмовника або до уявного «простолюду». Не думаю, що це варто робити, бо штучне «спрощення» мовлення, умисне пониження його регістрів одразу стає відчутним для спостережливої людини і може викликати в неї почуття приниження. Високої грамотності мовлення і мислення, як і ввічливості та вихованості в жодній ситуації не варто соромитися. Як і вихвалятися ними!

Помітну загрозу для масової грамотності останнім часом становлять електронні канали спілкування, так звані чати. Спілкування в мережі у режимі реального часу стирає межі між писемним та усним функціюванням мови, отож таке злиття спричинює спотворення обох її форм. Особливо ця загроза небезпечна для інтернет-користувачів шкільного віку, в яких ще не сформувалася стійка система граматичних, правописних, пунктуаційних знань, умінь і навичок.

9. Як можна підвищити рівень власної грамотності?

Якщо у вас виникла така думка чи ви усвідомили таку потребу, то півсправи ви вже зробили! А далі потрібно визначити свої слабини та прогалини. Тобто, як і з будь-яким іншим механізмом, провести діагностику. – визначити, над чим саме вам необхідно попрацювати в першу чергу: над орфографією чи пунктуацією, над граматикою чи красномовством. А далі – братися за справу: читати класичну літературу. Але читати вдумливо, без поспіху. Не «ковтати» розділи, а звертати увагу на будову речень, зворотів, на засоби логічного впорядкування думок, вираження емоцій, оцінок, на формули ввічливості тощо.

Ще один шлях до грамотності – «не бійтесь заглядати у словник», як радив молодому поколінню Максим Рильський. Якщо вам трапилося незрозуміле чи маловживане слово – перевірте його значення за словником. Можливо, ви знайдете там вказівку на такий смисловий відтінок, якого раніше не помічали чи не знали.

Для тренування пам’яті, розширення загальної ерудиції та словникового запасу дуже корисно вправлятися в розв’язуванні кросвордів, ребусів, інших словесних головоломок. Також корисним є слухання аудіокниг та театральних постановок. Таке аудіювання, крім естетичного задоволення та культурного розвитку, допоможе виробити правильну вимову, наголошування слів, правильно інтонувати фрази і т.ін.

Готуючи себе до випускних чи вступних екзаменів з мови, обов’язково повторіть основні правила правопису, потренуйтеся в написанні словникових та текстових диктантів.

А взагалі, хоч який текст вам доводиться писати – чи побутову записку, чи допис у соцмережах, чи перелік необхідних закупів і крамниці, намагайтеся все писати правильно. Щоб не лише мозком контролювати процес написання, а й рука щоб пам’ятала, як вона вже записувала те чи те слово. Бо з того, як людина говорить чи пише, можна визначити не лише рівень її загального культурно-освітнього й інтелектуального розвитку, а й стан її національної та патріотичної свідомості. Тож, якщо хочете називатися культурними та освіченими людьми, гідними громадянами і патріотами, а ще – успішними і шанованими підприємцями, – вивчайте мову і дбайте про свою високу грамотність!

Категорії: