Зустріч зі знавцем гагаузької культури Любов’ю Чімпоеш

3 квітня в Турецькому центрі інформації та досліджень відбулася зустріч із доктором філологічних наук, відомою гагаузькою поетесою, завідувачкою департаментом етнології гагаузів при АН Молдови Любов’ю Чімпоеш. Слухачами Любові Степанівни стали студенти-тюркологи (турецька та гагаузька мова). Мова йшла про багату історію гагаузів, історію життя самої гості, її розуміння поезії та настанови молодому поколінню. Студенти з вдячністю та гостинністю прийняли пані Любов, активно ставили їй питання щодо розвитку гагаузької гуманітаристики, зачитали її поезії, а організатори зустрічі розповідали, якою знають Любов Степанівну. Після заходу представників кафедри тюркології було запрошено на прийом до посла Туреччини.<?cite>

Любов Степанівна народилася у Молдові, у часи імперії СРСР. Мову з її піснями, анекдотами, казками, прислів’ями (або гагаузькою – «наса-атар») перейняла від матері, про яку згадує з великою теплотою: вона була дуже розумна, жартівлива, завжди мала що сказати. Можливо, саме теплі стосунки з мамою та братом зумовили таку любов до рідного краю: «Я відчуваю, що ніколи не йшла з цього дому, він завжди зі мною».

Крім цього, справою всього її життя стала гагаузька культура – культура, що походить від тисячолітнього народу (перші згадки про нього на Балканах датовані 9 ст.). Гагаузи ніколи не мали власної державності, їхню культуру не вивчали й не оберігали, та попри це вони не розгубили свою ідентичність. Після доби Радянського союзу в 90-х роках усі республіки отримали право самостійності, і кожен хотів служити своєму народу, але не мав фінансової можливості. Любов Степанівна згадує корифеїв своєї галузі (серед них Куробу, Гайдаржи, Дорон), яким завдячує своїми знаннями. Любов Степанівна створила фірму допомоги таким людям, що 2000 р. переросла у фонд «Кайнак», який міг видавати книги, надавати соціальну допомогу. За час його існування опубліковано 19 книг, 2 конференції. Гостя розповідала, як тяжко було поєднувати цю роботу з роботою в Академії. Всі навантаження витримала лише завдяки поезії: «Вона в моєму житті є якорем, рятівником, можливістю реалізувати багатство гагаузької культури».

1992 року відбувся перший приїзд Любові Степанівни до Туреччини, а нині вона там викладає, тож розповіла студентам і про відмінності між гагаузами та турками. Тамтешня молодь любить Любов Чімпоеш за те, що вона вміє достукатися, з кожним студентом знайомиться окремо, може задовольнити унікальні потреби в знаннях. «У кожній людині я ціную життя!» - це виявляється й у викладанні. Любов Степанівна запевняє, що будь-хто з нашого Інституту матиме в її особі великого помічника в Туреччині та запрошує до себе на навчання.

Після промови самої гості та найважливіших питань від студентів Інституту філології про Любов Чімпоеш розповідали її давні знайомі – доцент кафедри тюркології Дора Арнаут та видавець Василій Келіогло. Дора Іванівна знає Любов Чімпоеш уже 30 років, та стала для неї справжньою наставницею, старшою сестрою, а Василій Григорович за понад 10-річне знайомство усвідомив, що вона – людина, яка палає, від неї йде бажання розвиватися. Так, пані Любов можна назвати справжньою жінкою-революціонером серед патріархального устрою гагаузів; вона людина слова, хоч і небагатослівна. Вона - неперевершений учений та поетеса, яка живе віршами, бо це йде від ї душі. Такі люди доводять, що в науці – безмежні можливості.

Наприкінці зустрічі Любов Степанівна й сама зачитала кілька своїх поезій. Гостя стала першою в Турецькому центрі, що записала свої побажання для студентів та співробітників кафедри в почесну книгу. Звісно, у віршах та, звісно, гагаузькою. Вона закликала не боятися експериментів та власних сил. «Не бійтеся руху. Якщо ви відчуєте смак перемоги, вас буде вже не зупинити!» - цими словами Любов Степанівна неодмінно достукалася до сердець гостей заходу – української молоді.

Юлія Кузьменко

Категорії: