Українська мова була, є і буде

У Канаді у 2016 році вийшло з друку нове видання книжки австрійського україніста, професора Інституту славістики Віденського університету (та інших університетів: Українського Вільного Університету в Мюнхені й Католицького університету імені Петра Пазманя в Будапешті та Пілішчабі, а незабаром і професора КНУ), президента Міжнародної Асоціації Україністів Міхаеля Мозера «New Contributions to the History of the Ukrainian Language». Вона має більш, ніж 650 сторінок, вони присвячені різним аспектам історії української мови.

2 березня відбулася презинтація наукового видання в Інституті філології Шевченкового університету. Зініційовали цю подію кафедра української мови та прикладної лінгвістики на чолі з проф. Анатолієм Мойсієнком, а підтримало і допомогло в організації Посольство Австрії в Україні. На зустрічі були присутні студенти-філологи, які були приємно вражені англомовним виданням, котре гідно презентує Україну у світі.

Про презентовану книгу

По суті це перевидання першої книжки Міхаеля Мозера“Причинки до історії української мови”, яка підтверджує важливість української мови на міжнародній карті світу і є цінним внеском в зарубіжну україністику. Як і у перших «Причинках», професор ілюструє широкий спектр історичних аспектів української мови. Разом з тим «New Contributions to the History of the Ukrainian Language» є новою працею, яка написана англійською мовою. За словами Міхаеля Мозера, видана книжка, приурочена до сумнозвісного Валуєвського циркуляру, який, нагадаємо, забороняв українське слово в будь-якому прояві. «Зважаючи на слова «Про язык, которого не было, и не может быть», хотілося показати у книжці, що МОВА БУЛА, Є І БУДЕ», – зауважує пан Професор. Мовознавчі погляди на окремі сторінки історії української мови надзвичайно цікаві. Адже на нас, на нашу історію дивиться не корінний українець, а іноземець. Варто зауважити, що презентоване видання є певною мірою питанням-провокацією, адже автор вже з першого розділу ставить запитання читачеві: «Чи українська мова має історію?». Відповідь на сторінках книжки є однозначною. Міхаель Мозер, наводячи аргументи з історичних пам’яток різних періодів, зауважує, що україська мова, як й історія загалом, розвивалися у площині багатомовності і у тісному зв’язку з культурою Європи, на відміну від Росії, яка була ізольованою. Незважаючи на багатомовний вимір, українська мова була, є і буде.

Міхаель Мозер не припинятиме досліджувати історію української мови, тож насамкінець зустрічі пообіцяв презентувати нові видання з україністики.

Текст – Олександра Касьянова,
Фото – Сергій Терещенко