«Зустріч на Ельбі театру і тексту»: дискусія про постановку «Зимова казка»

8 грудня відбулася інтердисциплінарна дискусія «Шекспір: межі і безмежжя канону». Ідея дискусії виникла у зв’язку з постановкою Львівського театру імені Леся Курбаса «Зимова казка» Вільяма Шекспіра у режисерській інтерпретації Євгена Худзіка.

Цією виставою за підтримки Британської ради символічно завершили відзначення року Шекспіра з нагоди 400-ліття з дня смерті автора. Не важливо, українська чи англійська література є вашим фахом, естетика Шекспіра є наріжним каменем довкола якої фокусується увага митців.

Тож у рамках проектів візуально-дослідницької платформи при КНУ імені Тараса Шевченка, ініційованої доц. Галиною Усатенко, в Інституті філології зібралися представники кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка, редакцій журналів «Український театр» та «Просценіум», громадської організації «Театральна платформа», актори вистави, викладачі та студенти Інституту філології.

Під час дискусії обговорювалася постановка літературознавцями і театрознавцями, як текст і театральна постановка. Осучаснений Шекспір у баченні режисера Євгена Худзика був сприйнятий по-різному. Чотиригодинна вистава з адаптацією до української культури мала двоякі відгуки. Найбезсенсовішою виставою «Зимову казку» назвала Майя Гарбузюк із ЛНУ імені Івана Франка, яка бачила усі варіанти від репетицій до втілення на сцені. На її думку, стіни Молодого театру не дали змогу показати усю глибину символів та інтерпретацій, яку було закладено.

Проф. Тетяна Михед проаналізувала «Зимову казку» як метатеатральний сюжет. А проф. Наталя Жлуктенко, звернувши увагу на історичну складову пізньої творчості Шекспіра, наголосила, що провідний концепт влади, що подав режисер, українізує Шекспіра, актуалізуючи його.

Театральний критик Ірина Чужинова про постановку висловлювалася метафорично. Режисер написав «Зимову казку», а Шекспіра взяв собі у помічники. «Зустріч на Ельбі театру і тексту», - так висловилася критикиня про дискусію в Інституті філології.

Серед присутніх на дискусії були схвальні відгуки. Заступник директора Надія Янкова підмітила: «Є час і звук – те, що не втримаєш ніде, а залишається в серці». А одна зі студенток порівняла п’єси Шекспіра зі скульптурами: «П’єси Шекспіра як скульптури, без життя. А тут була жива кров».

«Механізм перетворення енергії – це для мене Шекспір», - завершив дискусію режисер Євген Худзик, подякувавши кожному за висловлені думки.

Каріна Дорошенко
Фото – Валерія Попов

Категорії: