Випускники про ІФ: Тетяна Шаправська

Шаправська Тетяна, медіа-координатор міжнародної ініціативи CoST в Україні (випуск 2016 року):

"Так приємно подумки повернутися до Інституту філології та самій собі дати відповідь: а чому ж я навчилася за ті прекрасні 6 років? Скажу чесно: навчання не було ідеальним. Але це стосується системи вищої освіти в Україні в цілому, а не окремо Інституту. Тому тут справа за нами – молодими реформаторами та генераторами змін :)
Почну з фрази-мотиватора: філологам досить легко знайти себе як фахівцям. Якщо ж ви закінчили ІФ кілька років тому і йдосі не знаєте, куди податися і де працювати, то Ваше друге ім’я – «тотальна невизначеність» (добра іронія). І тут навіть магістратура в Оксфорді не допоможе.

Моя кар’єрна історія насправді не така вже й ідеальна. Але сьогодні можу із впевненістю сказати: я роблю те, що подобається, і мені подобається те, що я роблю.

Ще на 4-ому курсі я почала працювати (офіційно, із 8-годинни робочим днем) на посаді секретаря-асистента генерального директора величезної комерційної структури. Сказати, що це був цінний досвід, – нічого не сказати. Це було професійне «хрещення», така собі «робоча Спарта». Поміж перекладами, написанням документів, зустрічами із важливими людьми та сотнями дзвінків я мала робити чай, каву, нагадувати директору про день народження родичів, піклуватися про обіди, мити склянки-тарілки-ложки, вислуховувати невдоволення та зауваження (я не була ідеальним секретарем), замовляти квитки та скасовувати замовлення та ще багато іншого, чого філолог не має робити. Але це був чудовий час для спостережень та визначень, для спроб та помилок, для питань і відповідей. Згодом я отримала підвищення – почала працювати менеджером із реклами. До речі, лайфхак: із посади секретаря-асистента досить легко професійно «зростати» (давайте без «підтекстів»), просто: а) ти знаєш компанію добре, як ніхто інший; б) у тебе є можливість показати , що ти гіпервідповідальна, мегастаранна та максіталановита; в) ти в центрі всіх подій та володар(ка) інформації. Якщо стисло: звільняти тебе небезпечно, довго утримати на посаді секретаря складно, а твоя активність може вилитися у щось корисне.

Менеджер із реклами – вже цікавіша сторінка моєї кар’єри. Ось тут хочу щиро подякувати Григорію Фоковичу, який дав можливість розвиватися професійно: повірив у чесність мого «я обіцяю вчити самостійно й скласти сесію добре» та підписав індивідуальний графік. Я з головою пірнула у світ реклами. Тут мені пощастило: було в кого вчитися, було чому вчитися, а головне – було бажання вчитися. Я працювала зі справжніми професіоналами, із великими бюджетами, на цікавих проектах і навіть встигла створити власну рекламу. Іноді й досі бачу борди, посміхаюся і подумки гладжу себе по голівці.

А після цього – життя взяло курс на зміни. Я із величезним бажанням долучитися до чогось справді важливого взяла участь у конкурсі на заміщення посади спеціаліста відділу зв’язків зі ЗМІ та громадськістю при Міністерстві інфраструктури України. І зараз пам’ятаю геніальне запитання на співбесіді: назвіть 20 способів, як можна використати газету як предмет? Яким чином це мало бути пов’язано з моєю майбутньою роботою – я не зрозуміла. А коли мене взяли (що було неймовірним щастям) і потрібно було якісно і швидко писати прес-релізи про поточний середній ремонт доріг та габаритно-ваговий контроль, я розуміла, що в житті не завжди діє причинно-наслідковий принцип. І це я не про ремонт доріг, а про те, що писати філологу на такі теми було складно. Ось тут я зрозуміла цінність 6 років Інституту: вміння знайти інформацію, запам’ятати, уникати того, чого не знаєш, правильно ставити запитання, красиво говорити, чітко формулювати думку (де потрібно: нечітко її формулювати), максимально використовувати всі лінгвістичні можливості, які встиг розвинути (і продовжуєш розвивати, звичайно) – запорука філологічної всюдисущності. Робота у прес-службі – це можливість щодня дізнаватися щось нове. Буквально вчора, наприклад, вивчала Державні будівельні норми України. Думаєте, нецікаво? Не вмієте ви себе мотивувати, шановні! Пишу історію про себе, а в іншому вікні прораховую вартість бетонного покриття на квадратний метр. Сказала б мені на першому курсі під час лекції з фольклористики пані Наталія Салтовська, що мені це буде потрібно через кілька років, заспівала б їй народну пісню «Козаче, козаче, я тобі не вірю».

Наразі я є медіа-координатором міжнародної ініціативи з прозорості будівництва CoST, що діє в Україні за підтримки Світового банку та Мінінфраструктури. Багато англійської, ще більше нового, а ще більше цікавих людей навколо. Висвітлюю діяльність Ініціативи, співрацюю зі ЗМІ, веду соціальні мережі, організовую прес-заходи та вчусь планувати (бо цьому, на жаль, і досі не навчилася). Багато порад давати не буду, але хочу на завершення сказати: використовуйте кожен шанс; шукайте себе; ніколи не стверджуйте, що вам не вдасться (мій перший прес-реліз про Uber в Україні був жахливим, і досі соромно); постійно вивчайте щось нове; спілкуйтеся із хорошими людьми; пишайтеся тим, що ви – філолог, і користуйтеся цим: якщо хоч кілька ваших знайомих після спілкування з вами почали ставити кому перед «який», пишуть «брати участь» замість «приймати участь» чи прочитали збірку Юрія Андруховича – це вже маленьке досягнення. Бо ми, філологи, – мотиватори та «надихатори».

Категорії: