Випускники про ІФ: Анастасія Євдокимова

Анастасія Євдокимова, літературний менеджер, куратор у "Гогольфест", "Книжковий Арсенал" (випуск 2015 року, україністика): "Колись мене навчили, що філологія – це на стільки універсальна гуманітарна освіта, що потім життя можна пов'язувати із будь-чим. Головне – розуміння суспільно-культурних процесів, а ще – володіння мовою. Україністика дала розуміння контексту й уявлення про те, звідки вийшла, як рухалася та чим є українська література. Такий матеріал - не студіюється лише 4 роки, цьому потрібно присвятити життя, однак освіта дала мені найважливіше – вказала шляхи, якими можна рухатися. Сьогодні ж я літературний менеджер, маю за плечима роботу у великих видавництвах, організації подій різних рівнів; кураторка фестивалів (Гогольfest, PortoFranko Гогольfest, Книжковий Арсенал та менших), яка здатна підібрати тематичний контент, згенерувати ідеї, визначити теми, прослідкувати проблеми; літературна критикиня.

Усі напрямки моєї діяльності стартували ще під час навчання в університеті. Інститут філології – це більше, ніж навчальний заклад, чи етап у житті, це місце, де я знайшла ключових людей, які змінили мою реальність та світ навколо. Тут я знайшла Галину Олегівну Усатенко – наукового керівника, котра вказала, як можна займатися дослідженням давніх процесів і водночас залишатися у сучасному. Я вдячна долі за цю людину, адже нас дуже багато пов'язує поза університетом. Також тут ми зустрілися із моїм першим ментором, який навчав літературній критиці, куратором літературної програми великого міжнародного фестивалю Гогольfest, під чиїм керівництвом я втілила перший проект, а потім й співкуратора на фестивальний напрям, автора, менеджером якого я стала ще до завершення навчання – випускника Олександра Михеда. Завдяки Інституту філології я познайомилася зі своєю авторкою (у професійному, менеджерському, літературознавчому та літкритичному, людському вимірах) – Оленою Герасим'юк, спершу ми зустрічалися на перервах у кафетерії, ходили на різні зустрічі з цікавими людьми у 63 аудиторію, а потім наслідком нашого спілкування і дружби стали літературно-музичний проект "Глухота" і виклична читка поеми про політв'язнів "Тюремна пісня". І багато-багато інших, адже заклад з історією передбачає тісний діалог не лише із сучасниками, але і з тими, хто уже давно за межею вічності".

Категорії: