«У повітрі з підвищеним градусом небезпеки поетичне слово звучить інакше»: дискусія про поезію на війні

«Поезія на тлі війни, війна на тлі поезії» – на таку тему дискутували 7 вересня літератори в рамках поетичного туру Meridian Czernowitz.

У стінах Червоного корпусу університету учасниками дискусії стали ті поети, чиї країни війна не оминула: Аді Кессар (Ізраїль), Макс Чоллек (Німеччина), Ірина Цілик та Сергій Жадан (Україна). Модератором дискусії був засновник літературного фестивалю Meridian Czernowitz Ігор Померанцев. Він згадав приклади світової літератури військової тематики, починаючи з Ілліади та Пісні про Нібелунгів. «У повітрі з підвищеним градусом небезпеки поетичне слова звучить інакше. Важливо зрозуміти сприйняття війни тоді, коли народжуєшся, живеш і помираєш у країні, в якій постійно йде війна», - сказав Ігор Померанцев і звернувся до ізраїльської поетеси з питанням жанрів, лексики і поняття поета на війні. Аді Кессар розповіла про зони конфлікту, транслювання поезії в радіо, де зникає сигнал, поділилася власним військовим досвідом інструктора, .

Українська поетеса Ірина Цілик звернула увагу присутніх на те, що сьогодні війна стала певною «нереальною реальністю», що навіть для дітей це стає звичним бекграундом, а вірші продовжують бити під дих. І до прикладу навела творчість Тірци Атар, ізраїльської поетеси, яка описує вірші крізь сприйняття семирічної дитини. На думку Ірини: «Сьогодні літераторам військову прозу писати трохи зарано, а от поезія фіксує мить. Тож документальна поезія видається більш доречною в українському сьогоденні».

Про рельєфність поезії згадав Ігор Померанцев, окресливши творчість поетів, які описували Першу світову війну. Про традицію опису Першої і Другої світових воєн, про сприйняття сучасного покоління письменників розказав слухачам німецький поет Макс Чоллек. Він зауважив, що британська поезія яскравіше німецької описує Першу світову війну, однак німецька проза, як у Ремарка, досить потужна. На підтримку цієї тези Макс Чоллек навів фразу Теодора Адорно: «Писати поезію після Аушвіца неможливо». «Мова – драматизована річ, яка зберігає історію суспільства, а її функція – розкривати рани цього суспільства», - підсумував німецький гість.

До дискусії долучився Сергій Жадан, присутність якого на Сході України затребувана. Фіксація реальності в українських письменників, пошук нового ритму, більш експресивна лексика - те, що на думку літератора, характеризує українську військову поезію. «Достатньо мати свою позицію, однак писати про війну лексикою довоєнною (до 2014 року), писати так, ніби війна ще не почалася, - неправильно», - зауважив письменник.

Більшість учасників дискусії зійшлися на тому, що творчість військової теми має бути витримана часом. «Поетам необхідно відповідати за свої слова і вчинки, бо температура змінюється, слова стають гострішими, стають інструментом, яким важливо вміти користуватися», - говорила Ірина Цілик. Ділячись досвідом поїздок на Схід, Сергій Жадан сказав, що військовим часто байдужа поезія до і після виступів поетів. Присутня слухачка, родом із Бахмута, таку байдужість заперечила, зауваживши, що поезія, культурний фронт завжди необхідні. Це і стало підведенням риски у дискусії.

Текст – Дорошенко Каріна
Фото – Валерій Попов

Категорії: