«Немає нічого важчого, ніж покидати рідну домівку»: відкриття фотовиставки про кримських татар

До дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу в Інституті філології відбулося відкриття фотовиставки. Очі кримських татар, які дивляться з портретів, виказують весь біль, усю історію роду. Імена чоловіків і жінок, зображених на фото, не вказано. Виставлені портрети – уособлення всього кримськотатарського народу.

На відкритті виступила студентка кримськотатарської філології, яка перевелася з Криму після окупації півострова Росією. Ельвіна Халілова, стримуючи сльози, поділилася історією своєї родини: «Травень 1944-го – це день, коли мій дідусь в один день втратив трьох братів, маму, тата і опинився самотнім на чужій землі. Бабуся втратила дві сестри і брата. Батьки повернулися у Крим у 90-х роках і мене навчали головного – не втрачати роду. Казали, аби повернулася в Крим, щоб не сталося».

Поетеса Ельвіра Капніст зачитала вірші, присвячені Криму, проникливу поезію «Молитва». У натовпі було чути: «Це те, чого більше не можна допустити».

Проректор Володимир Бугров згадав перше знайомство з представниками кримських татар, коли на третьому курсі призвали до армії: «Для мене їхні історії були когнітивним шоком. Як цілий народ вивезти за тиждень і залишити на чужій землі помирати?..»

Фотовиставка розташована в Інституті філології біля історичних вітражів. У День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу розділимо горе країни.

Дорошенко Каріна,
Фото – Валерій Попов

Категорії: