"Еротокрит" - поема нових візій та викликів: презентація перекладу

07 квітня 2016 р. в Інституті філології відбулась презентація українського перекладу метавізантійської поеми Віцендзоса Корнароса "Еротокрит". Українські філелліни зібралися для того, щоб привітати з успішним завершення тривалого шляху творчих пошуків перекладача Василя Степаненка, а також людей, без яких цей твір не зміг би з’явитися на світ: генерального секретаря українсько-грецької торгівельної палати Г.-Н.Бугаса, художника видання М.С. Пшінку.
На зустрічі про шлях українських перекладачів-елліністів говорила проф. Ніна Клименко. Доц. Андрій Савенко наголосив на значенні поеми, що постає своєрідною енциклопедією світогляду нового грека, для новогрецького літературного процесу. Студенти кафедри елліністики акапельно заспівали уривок з поеми, покладений на музику відомим грецьким музикантом Нікосом Ксилурісом, а також декламували оригінальні тексти та їхній український переклад. Справжнім подарунком для гостей презентації стало і перетворені на романс уривки з поеми у виконанні Надії Боянівської та акомпануванні Григорія Лук’яненка.
Поема "Еротокрит" у певному сенсі завершує трансформацію в сприйнятті греками світу, що знаменує перехід їхньої етнічної спільноти до простору модерності і яку в літературному плані фіксує пізньовізантійська епічна поема "Дигеніс Акрит". Генеалогічно "Еротокрит" повязаний зі світом куртуазних лицарських романів. Утім, попри всі необхідні елементи, притаманні лицарському роману, характери героїв, особливості їхнього світогляду відображають вже тип ренесансної людини, яка самостійно будує власну долю, менше залежить від суспільних конвенцій, а відтак здатна до радикальних вчинків, які зокрема здатні змінювати світ. Герої поеми обирають кохання як шлях пізнання себе через іншу людину, її внутрішній світ, власне, як самопізнання, адже поет демонструє, наскільки загадковим та глибоким є внутрішній світ людини.
Переклад цієї поеми ставить перед перекладачем чимало завдань, найважливішим з яких є вираження "первісного творчого імпульсу мови" задля оприявнення світу, який лише має з’явитись. Переклад, власне, є мистецтвом, в якому виявлення принциповості завжди поєднується з умінням знаходити компроміси. Ці компроміси часто стають ліками від вимушених втрат, які в оновленому вигляді зазнає оригінал. Перший переклад "Еротокрита" українською мовою, що нещодавно був виданий видавництвом "Веселка", є наочним прикладом того, що перекладач В.Степаненко знайшов свій ключ до світу, що ховає в собі поетичний текст. Йому в достатній мірі вдалося відтворити чимало ключових моментів оригіналу: невимушеність та природність живого мовлення, фольклорну основу частин з описом природи або порівнянь, в основі яких лежить зіставлення з природними явищами, де яскраво виражена натуралістична філософія автора тощо.

...Що витворяє лиш Ерот, як серце завоює,
воно ж не знає, що робить, бо він над ним панує.
Що хоче, те і робить з ним підступний переможець.
Над нами насміхається, глузує так, як може,
говорячи, що благодать там, де однак негоже.

Хто зможе опір учинить, коли він має намір
озброїтися брехнями у боротьбі із нами?
Він не шкодує молодих, не омине і старших,
щасливий той, хто утече, підступність розгадавши!

У думки тисяча очей, що день і ніч чатують,
у серці стільки ж, навіть більш, розплющених існує.
Далеко Еротокрит був весь час від Аретуси,
тож зором серця він її лиш уявляти мусив...

Текст – доц. Андрій Савенко
Фото – Валерій Попов