Свято весни з болгаристами

Першого весняного дня болгари святкують прихід весни …"Честита Баба Марта!"- вітають один одного в болгарських родинах і дарують мартениці...
За народними уявленнями, рік ділився на два сезони: від березня до серпня – літо, а з вересня по лютий – зима. Ще в далекому минулому болгари святкували перше березня як день приходу весни. Дні з 1 по 9 березня болгари називали Мартиним тижнем. Розповідали, що жила собі колись бабуся Марта. Одного разу загубила вона корову та пішла до лісу її шукати. Але завірюха замела все навкруги снігом. Так більше ніхто і не бачив бабу Марту. На тому місці, де вона зникла, з'явився лісовий струмочок. Відтоді саме в цей час здійснювали різноманітні обряди, які мали зберегти дім та всіх членів сім'ї від напастей. Першого березня, вбравшись у червоне та ставши спиною до дверей, хазяйки вимітали сміття з дому. Домашнє сміття спалювала у дворі. Рано вранці вивішували червоні речі, щоб “бабуся Марта розсміялась”. Цього дня діти мали встати дуже рано, інакше все літо будуть сонними. Перед сходом сонця вони тричі оббігали будинок та двір зі словами: “Тікайте змії та ящірки, бабуся Марта йде”.
У свято Баби Марти все село збиралося, щоби подивитись, як згорить солом'яне опудало. А разом із ним щезне і зло, яке накопичилось за зиму. До сьогодні зберігся й давній обряд перестрибування через вогнище. Першого березня прийнято робити мартениці (мартенички), скручені з білої та червоної вовняних ниток. З мартеницею пов'язана дуже красива легенда. Вона розповідає про те, що в ті далекі часи, коли Болгарія була ще зовсім молодою державою та мала багато ворогів, хан Аспарух готувався до рішучої битви з візантійцями. У хана була любляча сестра, яка жила далеко від нього , в Бессарабії. Одного разу їй наснився сон, що її брат у небезпеці. Вона вирішила попередити хана про це та написала йому листа, прив'язала його білою шовковою ниткою до лапки ластівки. У дорозі пташка поранила лапку, і кров пофарбувала нитку у червоний колір. Але хан все-таки отримав листа і переміг. А біло-червону нитку він залишив собі на пам'ять. З тих пір і з'явилась традиція дарувати мартениці з побажаннями здоров'я, щастя та добра.
Виготовляла мартениці старша в домі жінка. Діти носили їх на шиї або на правій руці, а дівчата та молоді жінки – ще й вплітали в косу. Також зав’язували їх на домашніх тваринах та плодових деревах, бо вірили, що це додасть їм родючості. Зазвичай люди носили мартениці протягом березеня, або до тих пір, поки не прилетять ластівки та лелеки, або поки не побачать квітуче плодове дерево.

Текст - Центр болгаристики
Фото - Валерій Попов

Категорії: