Олексій Юрін прочитав свою поезію під музичний супровід для студентів-філологів

7 жовтня Інститут філології зустрічав нового гостя – черкаського поета Олексія Юріна. Змінивши не одну професію та побувавши не в одній країні, Олексій повернувся в Україну, де і почав писати.
Багатий життєвий досвід відобразився в його творчості сміливими римами, нестандартними образами та своєрідним баченням світу. Поезія Юріна має свою специфіку. Читач крізь призму іронії та парадоксальних висновків врешті-решт дійде до власного бачення тексту.
Головне гасло поезії Юріна – відвертість. Вона така ж нешаблонна та самобутня, як і сам поет. Вона дивує та хвилює, подекуди буває незрозумілою. Але головне – її рядки не залишаються осторонь вашої уваги, адже це – не просто рефлексія світобачення автора, а ще й постійний зв’язок із реципієнтом.
Творчий шлях Олексія починається у віці 7 років, коли дитячий віршик з нагоди першого вересня стає його дебютною поетичною спробою. Далі - шкільні роки в одному із черкаських фізико-математичних ліцеїв, здобуття освіти на факультеті романо-германської філології і досвід викладення. Отримує статус вчителя 1 категорії, але із цією сферою діяльності не склалося. У самого Олексія школа в свій час відбила бажання читати, ось і тепер себе у системі освіти він не бачить. Посада у Корпусі миру при посольстві США, фрілансерство у Болгарії та Туреченні; і тільки на початку 2008 року - усвідомлення своєї справи. Вже в цьому ж році отримує перше визнання своєї творчості, ставши лауреатом всеукраїнського конкурсу «Слава Нації».
Студентам Інституту філології Олексій Юрін презентував вірші із своїх збірок у дещо новаторському стилі «поетичного джазу» - під музичним супроводом музиканта Валерія Заїки.
Перша збірка під назвою «Парампара» стає лише точкої відліку у подальшій успішній кар’єрі – участь у багатьох мистецьких фестивалях та вихід у світ нових збірок. Про що ж вона? Одвічна дихотомія білого та чорного, високого та низького, життя загалом.
Друга збірка «Всі жінки однакові», власне, базується на наших стереотипних уявленнях, які за допомогою іронічного ставлення автора набувають нового забарвлення. Це – почуття, нехай не перманентні, постійно набуваючі нового стану, це - одвічний пошук та самовдосконалення.
У березні цього року світ побачила третя книга автора – «Агія». Збірка стала найвищою точкою у розвику поетичної майстеності Олексія. Це – вірші вже нової епохи, вірші наших з вами реалій. Подекуди іронічні, чуттєві, взагалі не відповідні канонам, до яких ми звикли у класичній вітчизняній літературі, але все ще дуже влучні та багатогранні своєю митецькою палітрою і римою.
Юрін-людина має широкий спектр зацікавлень, як і Юрін-поет. Студентські аматорські вистави, вочевидь, мали певний сенс: Олексій виконував роль Івана Котляревського у виставі "Тиша і грім Василя Симоненка" наряду з професійними акторами. На власну поезію «Фреш з маракуйі» була поставлена музично-поетична вистава. На вірші поета складена чимала кількість пісень, а сам Юрін час від часу практикує переклади англійських творів українською мовою.

Марія Борзова та Дар'я Мойсєєнко
Фото: Володимир Мукан