«БУДЬТЕ ЧЕСНИМИ, БУДЬТЕ ФАХІВЦЯМИ» - МАКСИМ КОЗУБ

30 вересня в Інституті філології відбулася зустріч з успішним українським перекладачем Максимом Козубом. Деякий час до поранення Максим був командиром взводу в батальйоні «Айдар» і це його перша зустріч на теренах українських вишів після демобілізації. Майбутні випускники перекладацьких спеціальностей мали можливість особисто поспілкуватись зі своїм колегою, спитати те, що їх цікавить, та спробувати зрозуміти секрет, яким слід користуватися на перекладацькому ринку задля того, щоб здобути репутацію справжнього професіонала. На власних прикладах Михайло Ілліч розповів реальні казусні ситуації, дав поради наступному поколінню фахівців, чесно змальовуючи досить важкий шлях, через який у перспективі їм належить пройти.

Блискуча кар’єра розпочалась дещо незвично: закінчення школи фізико-математичного спрямування, вступ до радіофізичного факультету КНУ, а далі – дострокове завершення університетського життя, так і не отримавши диплому. Що ж зумовило такий нетрадиційний старт у кар’єрі перекладача? За його ж словами, ще довишівська біографія лишила певний відбиток на подальшій професійній ниві. Вже за шкільних років, розпочавши вивчення англійської у 5 класі звичайної радянської школи, хлопець проявив неабиякий філологічний хист, а у віці 12 років вирішив самостійно вивчати ще й польську. Та якби в університетські роки йому сказали, що на нього чекає 20 років практики перекладу, він навряд чи повірив би.

То ж, що допомогло людині, яка не має відповідної освіти, ніколи не жила в середовищі носіїв мови, не просто її опанувати, але й стати при цьому одним із провідних фахівців у своїй галузі? Які головні висновки з висоти власного досвіду було зроблено Козубом?

«Час наводити мости». Головна проблема вітчизняної системи освіти – розрив між навчанням та практикою, розумінням дійсної ситуації, що відбувається на сучасному ринку праці. Для суттєвого покращення рівня кваліфікації слід в чомусь йти по стопах західної системи та вже в університетських стінах надавати можливість отримання реального практичного досвіду.

«Не хапайтесь за все підряд». Як каже Максим Ілліч, краще відмовитись від високооплачуваного проекту, у якісному виконанні якого ви невпевнені, на користь власної репутації як професіонала. Слід заробляти не тільки гроші, а й ім’я, до того ж, з юних років. Неможливо стати справжнім спеціалістом без жорстких обмежень, в тому числі й при виборі керівників. Треба вчитися в процесі роботи, працювати на тих людей, у яких можете чомусь навчитись.

«Можна і треба вчитися». Надзвичайно важливим є знання предметних сфер, отож потрібно обрати кілька найцікавіших для тебе, бажано дотичних між собою. Перекладацька діяльність не обмежується суто мовною сферою і вимагає конкретної спеціалізації, яка, до того ж, значно розширить коло потенційних замовників.

«Коли люди чують про синхронний переклад, вони уявляють його як найвищий ступінь володіння мовою». Насправді ж, іноді послідовний переклад потребує не меншої кількості часу та зусиль. Головна складність для синхроністів полягає у певному фізичному та психологічному дискомфорті. Тому на варто переоцінювати свої сили і працювати в режимі соло більше, ніж півгодини. У будь-якому випадку, не слід також остаточно забувати про письмовий переклад, адже він якомога краще розширює наш кругозір. Фактично, вам платять за отримання нових знань, що дозволяє жити цікавим та змістовним життям як в інтелектуальному сенсі, так і в матеріальному.

«Існує три можливих шляхи працевлаштування після університету: фрілансер, штатний перекладач в конкретній галузі, працівник у бюро перекладів». Максим Козуб розпочав із фрілансування, хоча визнає, що практика штатного перекладача, якій надають перевагу країни заходу, теж йому імпонує. Для охочих брати участь у конференціях світових масштабів (ООН, інституції ЄС) найкращим рішенням буде після отримання ґрунтовної освіти на батьківщині, розпочати навчання за іншою спеціальністю закордоном.

«Гріх не взяти від навчання все, що можна». Університет Шевченка надає усі можливості для вдалого старту майбутнім перекладачам, починаючи від новітніх технологій і закінчуючи висококваліфікованими викладачами. Наше завдання – ними користуватися і чесно робити свою справу, адже наше майбутнє залежить не від гучних слів та того, як красиво ми говоримо, а від того, «як чесно ми перекладаємо, печемо хліб та робимо своє діло».

Матеріал підготували Марія Борзова та Дар’я Мойсєєнко

Фото: Валерій Попов

Категорії: